Лікування хвороби Крона стовбуровими клітинами

Хвороба Крона

Хвороба Крона це хронічне запальне гранулематозне захворювання шлунково-кишкового тракту, що невпинно прогресує, має перебіг з чергуванням ремісій та загострень (якщо тривалість ремісій не перевищує 6 місяців, перебіг вважається безперервним). Запальний процес зачіпає всі шари стінки ШКТ – внутрішню слизову оболонку та підслизові. Можливе сегментарне або тотальне ураження будь-якого відділу травного тракту, від стравоходу до прямої кишки, іноді ураження кишечника поєднується з запаленням слизових оболонок ротової порожнини.

Що таке хвороба Крона та як вона проявляється

Вивчення причин виникнення та механізму розвитку хвороби Крона досі триває, існує кілька теорій щодо природи цього захворювання. Найбільш поширена теорія пов’язує розвиток запальних процесів при хворобі Крона з аутоімунною агресією. Імунна система через якийсь збій у роботі сприймає здорову кишкову мікрофлору та деякі речовини, що містяться в їжі, як загрозу, намагається їх знешкодити, активно виробляє антитіла та Т-лімфоцити. Запуск каскаду запальних реакцій призводить до пошкодження та поступового руйнування тканин, з яких складаються стінки ШКТ. Доведено, що схильність до хвороби Крона є генетично обумовленою. Також є підстави вважати, що ризик її розвитку підвищують такі фактори:● нездорове харчування (фаст-фуд, смажена їжа);● куріння;● зловживання алкоголем;● стреси;● кишкові інфекції;● погана екологія;● прийом оральних контрацептивів.
Хвороба Крона з однаковою частотою зустрічається у жінок та чоловіків, може вражати дорослих і дітей. Зазвичай характерні для хвороби Крона ознаки вперше проявляються у віковому інтервалі 10-40 років, але можлива маніфестація у більш ранньому чи більш пізньому віці.
Хвороба Крона класифікується як локалізована, якщо загальна протяжність ураженого сегменту не перевищує 30 см, та як поширена при ураженні ділянки загальною протяжністю понад 100 см. Найчастіше хвороба проявляється у формі одночасного ураження тонкого та товстого кишечника (ілеоколіт), запалення клубової кишки (ілеїт) або слизової оболонки товстого кишечника (коліт). Також можливе запалення верхніх відділів ШКТ, середнього та кінцевого відділів тонкого кишечника, ділянки, де тонка кишка переходить у товсту, та інші варіанти локалізації.
При хворобі Крона симптоми можуть різнитися в залежності від того, який відділ травного тракту ушкоджений, від форми, фази, тяжкості захворювання. Кишкові прояви (діарея, болі та дискомфортні відчуття в животі, розлади апетиту, зниження ваги, ознаки кишкової кровотечі) поєднуються з системними (позакишковими) проявами та ускладненнями.

Перші ознаки хвороби Крона

При хворобі Крона ознаки можуть наростати поступово (легка форма переходить у середньотяжку та тяжку) або проявлятись зненацька в тяжкій формі. Якщо розвиток починається з легкої форми, хворого турбують епізоди діареї 2-3 рази на добу та болі в животі, зазвичай більш виражені через 1-2 години після їжі. Несформовані випорожнення можуть містити домішки слизу, крові. Системні прояви відсутні. У разі ранньої маніфестації хвороби Крона крім кишкових проявів може спостерігатись затримка фізичного, розумового та статевого розвитку дітей.
Для середньотяжкої форми характерні:● більш інтенсивні болі та спазми в животі;● помірковані дискомфортні відчуття важкості, здуття, розпирання;● більш часті та тривалі епізоди діареї з домішками слизу та крові у калових масах, можливі хибні позиви до випорожнення;● погіршення апетиту та втрата ваги;● загальне погіршення самопочуття, слабкість, блідість.
При деяких варіантах локалізації запалення також можливі:● утворення виразок у ротовій порожнині (афтозний стоматит);● скарги на болі в області анусу, що загострюються в момент випорожнення.
Прояви тяжкої форми:● сильні болі в животі;● практично безперервні позиви до випорожнення, порушення сну та нормального режиму через часті та тривалі епізоди діареї;● несформовані випорожнення з домішками крові у вигляді яскраво-червоних прожилків або темних згустків;● виражене погіршення загального стану, запаморочення, порушення рухової активності, погіршення пам’яті;● різноманітні позакишкові прояви та ускладнення.

Можливі ускладнення хвороби Крона

Зазвичай розвиток хвороби Крона починається з запальної, неструктуруючої, непенетруючої форми, згодом можливий більш важкий перебіг:● стриктуруючий (стенозуючий) – зі звуженнями просвіту кишечника та симптомами його непрохідності;● пенетруючий (свищовий). Глибокі виразки перетворюються на свищі. Свищеві ходи можуть виходити до черевної порожнини, сусідніх внутрішніх органів (жіночих статевих органів, сечового міхура) чи на поверхню шкіри поблизу анального отвору;● з періанальними проявами, які можуть поєднуватись зі стенозом або утворенням свищів. Це ураження шкіри, виразки, тріщини, свищі, абсцеси поблизу анального отвору.
При ускладнених клінічних формах перебігу хвороби Крона наслідки можуть бути дуже небезпечними, становити загрозу для життя. Можливі ускладнення хвороби Крона:● непрохідність кишечника внаслідок стенозу;● перфорація стінок кишечника з виходом калових мас до черевної порожнини;● абсцеси – утворення заповнених гноєм порожнин внаслідок приєднання бактеріальної інфекції;● тріщини заднього проходу;● дисплазії – деформації клітин та порушення нормальної будови тканин внаслідок тривалого запального процесу. Дисплазія – це передраковий стан, що може перерости у неоплазію, злоякісне новоутворення (колоректальний рак);● виснаження, загальна дистрофія внаслідок порушення всмоктування поживних речовин у тонкому кишечнику;● кровотечі з різних відділів ШКТ, від помірних капілярних до виражених венозних або артеріальних.
Деякі з цих ускладнень відносяться до невідкладних станів та вимагають негайного хірургічного втручання.
Також можливі різноманітні системні ускладнення, запальні захворювання шкіри, суглобів, очей, печінки та жовчовивідних шляхів, нирок, що проявляються відповідними симптомами. Деякі ускладнення хвороби Крона (запалення підшлункової залози, остеопороз) можуть бути наслідком медикаментозної терапії, що необхідна хворим.

Яка проводиться діагностика для виявлення захворювання

Діагностика починається з консультації гастроентеролога, вивчення скарг, збору анамнезу, огляду хворого з пальцевим дослідженням прямої кишки. Після цього лікар призначає:● лабораторні дослідження – загальні аналізи крові та сечі, біохімічні аналізи крові, аналізи на С-реактивний білок та інші маркери запалення, гемокоагулограму, дослідження калу на приховану кров, на бактеріальні та паразитарні інфекції, на фекальний кальпротектин;● ендоскопічні дослідження – езофагогастродуоденоскопію (гастроскопію) та колоноскопію із взяттям біоптату (за потреби). Можливе проведення капсульної ендоскопії;● за показами – неінвазивні візуалізуючі дослідження (КТ, МРТ, оглядову рентгенограму черевної порожнини та рентген кишечника з контрастною речовиною, УЗД);● гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки ЖКТ.

Як та де лікують хворобу Крона

При хворобі Крона лікування зазвичай проводиться амбулаторно, госпіталізація у хірургічне відділення необхідна у разі виникнення ускладнень або високого ризику їх розвитку.
Основні складові медикаментозної терапії хвороби Крона:● протизапальна терапія аміносаліцилатами, при загостреннях – кортикостероїдами;● імуномодулююча терапія (пригнічення патологічних імунних реакцій). Застосовуються імунодепресанти та генно-інженерні біологічні препарати;● допоміжна симптоматична терапія. Можуть призначатися антидіарейні (при стенозуючому перебігу – проносні), знеболюючі, кровозупиняючі, препарати заліза та вітамінно-мінеральні добавки для корекції анемії та білково-електролітних порушень, профілактики остеопорозу;● антибактеріальна терапія при загрозі септичних ускладнень.
Схема медикаментозної терапії розробляється та коригується з урахуванням періоду захворювання (при хворобі Крона лікування може бути спрямованим на досягнення ремісії чи на її підтримання), клінічних проявів, наявності-відсутності ускладнень. У разі відсутності ефекту консервативної терапії, розвитку гострих чи хронічних ускладнень проводиться хірургічне лікування, планове або ургентне. Основні різновиди операцій – резекція ураженої ділянки ШКТ, висічення свищів, дренування абсцесів, стриктуропластика для розширення просвіту кишечника при стенозі. Будь-які операції не забезпечують одужання, вони спрямовані на усунення ускладнень.
Важливою складовою лікування хвороби Крона є психотерапія, психологічна реабілітація.
Лікування можна пройти у будь-якому медичному закладі, де є лікар-гастроентеролог, проктолог. Також в Україні є дослідницькі центри, що в рамках міжнародних програм вивчають ефективність новітніх препаратів для лікування хвороби Крона, можна подати заявку на участь у такій програмі.

Профілактика хвороби Крона: харчування та спосіб життя

Оскільки точна причина хвороби Крона невідома, неможливо розробити заходи повноцінної первинної профілактики. Існують теорії, згідно яких ризик розвитку хвороби Крона знижується, якщо:● дитина у віці 2-4 років живе у родині, де більше 3 людей або є собака (можливо, контакт з різноманітними мікроорганізмами має своєрідний імунізуючий вплив на організм);● харчування з раннього віку збалансоване, здорове, в раціоні переважають продукти, що піддаються мінімальній обробці (пастеризовані, сушені), або свіжі.
Людям, у яких діагностовано хворобу Крона, необхідна вторинна профілактика, спрямована на попередження ускладнень і рецидивів. Її складові:● регулярний моніторинг активності захворювання та довічна підтримуюча терапія в період ремісії;● дієтотерапія – обмеження споживання жирів і продуктів з подразнюючим впливом на слизові оболонки ШКТ (смажене, копчене, гостре, кисле), кави, алкогольних та газованих напоїв. Харчування при хворобі Крона має бути збалансованим, повністю забезпечувати потребу у поживних речовинах. Рекомендоване дрібне харчування – їсти часто, але потроху;● відмова від куріння;● психотерапія, розвиток стресостійкості.

Інноваційне лікування хвороби Крона стовбуровими клітинами

Терапія стовбуровими клітинами – один з найбільш перспективних напрямків лікування хвороби Крона. Стовбурові клітини мають унікальні властивості – імуномодулюючі, протизапальні та регенеративні:● Відбувається регуляція роботи імунної системи, що, ймовірно, відіграє ключову роль у патогенезі хвороби Крона;● мультипотентні мезенхімальні стовбурові клітини здатні до швидкої проліферації та диференціації у різні типи клітин, зокрема, в епітеліальні клітини слизової оболонки й у фібробласти, з яких складаються підслизові шари стінок кишечника. Вони стимулюють відновлення уражених внаслідок запального процесу тканин, загоєння виразок, це підтверджують дані ендоскопії та рентгеноскопії.
Терапія стовбуровими клітинами може бути рекомендована:● як доповнення традиційної медикаментозної терапії хвороби Крона;● пацієнтам, яким протипоказана медикаментозна терапія;● тим, хто має протипоказання до загального наркозу та/або бажає уникнути хірургічного втручання. Хвороба Крона відноситься до ЗЗК (запальних захворювань кишечника), це хронічне захворювання з безперервним або рецидивуючим перебігом. На сьогоднішній день ця хвороба є невиліковною, але ведеться пошук більш ефективних методів її лікування. Терапія у гострій фазі спрямована на полегшення симптомів і досягнення ремісії, в період ремісії – на її підтримку, попередження рецидивів. Також задачею терапії є попередження ускладнень. Гарний терапевтичний потенціал має лікування стовбуровими клітинами, яке можна пройти у клініці GOOD CELLS.