Лікування ожиріння стовбуровими клітинами

Що таке ожиріння

Ожиріння це патологічний стан, при якому маса тіла значно перевищує норму внаслідок формування надлишкових жирових відкладень, збільшення об’ємів підшкірної жирової клітковини та/або вісцерального жиру, що оточує внутрішні органи. Основний симптом ожиріння, що спостерігається у більшості випадків – повнота (збільшення маси та об’єму тіла). Лікар при постановці діагнозу орієнтується насамперед не на зовнішні ознаки, а на індекс маси тіла (ІМТ). Для розрахунку цього показника потрібно виміряти зріст (у метрах), звести показник у квадрат та розділити на отриманий результат масу тіла в кг. Результат 30 кг/м2 та більше у дорослих є показником ожиріння, для більш точної діагностики застосовуються додаткові виміри та дослідження.
Ожиріння негативно впливає на всі органи та системи, серед його ускладнень захворювання травної, гепатобіліарної, серцево-судинної, респіраторної та репродуктивної систем, опорно-рухового апарату, шкіри, важкі метаболічні розлади. Ризик деяких онкологічних хвороб при ожирінні теж підвищується. Наслідки ожиріння дуже небезпечні, окрім проблем зі здоров’ям, ця хвороба призводить до психологічних, соціальних та економічних проблем. Ускладнення ожиріння є поширеним фактором передчасної смертності, це робить дуже актуальною задачу розробки ефективних методів лікування ожиріння.

Причини ожиріння

Основна причина ожиріння – дисбаланс між надходженням поживних речовин, калорій до організму та енергетичними витратами. Таке ожиріння називається аліментарним (пов’язаним з харчуванням), схильність до нього часто є спадковою. Останнім часом у більшості країн зростає споживання калорійної їжі з підвищеним вмістом жирів, рафінованих вуглеводів, у той же час фізична активність скорочується, все більше людей веде малорухомий спосіб життя. Невипадково в порівнянні з 1975 роком кількість людей з ожирінням зросла втричі.
Окрім браку самодисципліни, невміння та небажання дотримуватись принципів раціонального збалансованого харчування, до причин ожиріння відносяться:● розлади харчової поведінки;● вроджені та набуті розлади регулювання маси тіла.
Серед розладів харчової поведінки найбільш серйозними є:● компульсивне переїдання. Хворий їсть швидко, поспіхом, з’їдає дуже багато, тимчасово втрачає здатність контролювати власну поведінку, кількість з’їденого. У людей з таким розладом маса тіла істотно коливається, то збільшується, то зменшується;● синдром нічного харчування, для якого притаманні повна відсутність апетиту зранку, переїдання ввечері та нічні трапези. Люди з цим розладом вживають принаймні 25%, а іноді й більше половини добової кількості їжі вночі.
Порушення харчової поведінки є психогенними, це різновид психічних розладів. Звичка до переїдання, що склалася під впливом оточення (особливості виховання у дитинстві, національні традиції тощо) є екзогенним фактором та не відноситься до таких розладів.
Порушення нормального механізму регуляції маси тіла може бути пов’язане з такими причинами:● затримка внутрішньоутробного розвитку плоду, ожиріння, куріння матері під час вагітності;● порушення складу кишкової мікрофлори внаслідок зловживання антибіотиками у ранньому віці;● ранні порушення метаболізму внаслідок впливу токсичних речовин на ендокринну систему;● жорстоке поводження з дитиною, психотравмуючі події;● прийом деяких медикаментозних препаратів (глюкокортикоїдів, антидепресантів, протисудомних тощо);● надмірна або недостатня продукція деяких гормонів при синдромі Іценко-Кушинга, пухлинах підшлункової залози, пухлинах або інфекційному ураженні головного мозку, особливо гіпоталамусу та гіпофізу, гіпотиреозі;● активація почуття голоду на гормональному рівні внаслідок хронічного недосипання;● генетично обумовлені порушення продукції лептину (гормону, що регулює енергетичний обмін) та/або чутливості рецепторів до нього.
Поширена причина ожиріння у жінок – дефіцит естрогенів у постменопаузі. Рідше регуляція маси тіла порушується під час вагітності (приблизно у 15% жінок кожна вагітність супроводжується істотним набором понаднормової ваги). У чоловіків ожиріння може бути пов’язане зі зниженим рівнем тестостерону.

Класифікація ожиріння. Ступені та симптоми

Класифікація ожиріння здійснюється за ступенями, типами (особливостями розподілу жирової тканини), походженням (причинами).
Ступені ожиріння у дорослих визначаються за ІМТ, показник у межах 18-24,9 вважається нормою, ІМТ у межах 25-29,9 класифікується як надлишкова маса тіла, це граничний стан між нормальною вагою та ожирінням (передожиріння). Для дітей застосовується дещо інша класифікація, визначається, наскільки фактична вага перевищує вікову норму (у відсотках). Скільки існує ступенів ожиріння? Всього у розвитку ожиріння виділяють 4 ступеня, але деякі класифікації обмежуються трьома, бо 4 ступінь діагностується досить рідко.

Ступені ожиріння розрізняються особливостями клінічної картини, ризиком ускладнень, їх тяжкістю, можливістю корекції ваги та супутніх розладів терапевтичним шляхом.1. Основні симптоми – надмірна вага, повнота, задишка при навантаженнях. Існує ризик ускладнень. Лікування зводиться до дотримання режиму харчування та збільшення фізичних навантажень.
2. Спостерігається виражена задишка, гіпертонія, можливий розвиток цукрового діабету 2 типу, прогресування атеросклерозу. Потрібні лікування супутніх розладів, постійний лікарський контроль.
3. Задишка у стані спокою, важкі системні розлади, порушення функцій внутрішніх органів. Необхідне комплексне лікування, в тому числі медикаментозне. Ожиріння 3 ступеня важко піддається консервативному лікуванню, може бути показана баріатрична хірургія.
4. Крайня форма, що ще називається морбідною чи монструозною, патологічне ожиріння всього тіла. Через вагу, що вдвічі та більше перевищує норму, сильну задишку хворий практично не може рухатись, ходити, виконувати гігієнічні процедури. Порушення функцій внутрішніх органів стають декомпенсованими, жирова тканина утворює величезні складки, через порушення вентиляції та трофіки розвиваються патологічні процеси у шкірі. Терапія малоефективна, а хірургічне втручання може бути протипоказане через загальний стан організму.

При прогресуванні ожиріння симптоми наростають, до основної ознаки – повноти, огрядності – поступово додаються симптоми серцево-судинних розладів, ураження суглобів, тощо:● задишка, що прогресує;● підвищений артеріальний тиск, болі за грудиною, головні болі;● болі у спині та периферійних суглобах, особливо суглобах ніг, що піддаються значному навантаженню, обмеження рухів;● розлади травлення, відчуття важкості після їжі;● послаблення статевого потягу, порушення менструального циклу у жінок аж до повної аменореї, еректильна дисфункція у чоловіків;● психоемоційні розлади, підвищена втомлюваність.
Особливості симптоматики залежать не тільки від стадії ожиріння, але й від форми, типу. Розрізняють такі типи ожиріння:● периферійне – збільшення підшкірної жирової клітковини, відкладення у субфасціальному шарі;● вісцеральне – збільшення жирової «обгортки» навколо внутрішніх органів, насамперед, органів черевної порожнини. Також вісцеральні● жирові відкладення можуть утворюватися в області перикарду (зовнішньої оболонки серця), навкологортанних структур;● аліментарне (екзогенно-конституціональне);● патологічне.
Вісцеральне ожиріння не завжди можна розпізнати за зовнішніми ознаками, в окремих випадках людина виглядає досить стрункою, а нормальне функціонування внутрішніх органів порушується.
Аліментарне ожиріння зумовлене енергетичним дисбалансом та розвивається при нормальній продукції статевих гормонів, має кілька різновидів:● абдомінальне (андроїдне, за чоловічим типом), відкладення переважно в області живота (фігура подібна до яблука). Може бути підшкірним та внутрішньочеревним, вісцеральним;● гіноїдне (за жіночим типом) – відкладення в нижній частині живота, на стегнах, сідницях, гомілках, фігура подібна до груші;● змішаного типу – жирові відкладення розподіляються по всьому тілу. Таке ожиріння зустрічається у жінок, чоловіків, дітей.
Патологічні типи ожиріння пов’язані з різноманітними внутрішніми розладами (ендогенними факторами). В залежності від природи порушення та особливостей локалізації жирових відкладень розрізняють такі типи патологічного ожиріння:● кушингоїдне, ожиріння тулубу та обличчя в поєднанні з худорлявістю кінцівок, виникає при гіперфункції кори надниркових залоз внаслідок порушення функції гіпофізу(синдромі Іценко-Кушинга);● церебральне, зазвичай рівномірне по всьому тілу, є наслідком розладів харчової поведінки та деяких вегетативних порушень;● ліпоматозне (точні причини не з’ясовані). Може проявлятися утворенням множинних підшкірних ліпом та/або ліпоматозом внутрішніх органів (гепатоз, стеатоз). Відбувається не збільшення жирового прошарку, як при аліментарному периферійному та вісцеральному ожирінні, а незворотне заміщення функціональних тканих жировою, жирове переродження;● євнухоїдне – ожиріння за жіночим типом у чоловіків, пов’язане з порушенням продукції тестостерону;● спонгіозне – збільшення об’єму жирової тканини внаслідок затримки рідини при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях лімфообігу.

Діагностика ожиріння

Основні діагностичні критерії ожиріння:● ІМТ 30 та більше;● обхват живота (талії) більше 80 см у жінок, 94 см у чоловіків – ознака абдомінального ожиріння. Більше 100 см у віці до 40 років та більше 90 см у 40-60 років (незалежно від статі) – ознака вісцерального ожиріння. У пацієнтів з ІМТ 40 таке вимірювання є недоцільним;● товщина складки під лопаткою, що утворюється при захваті пальцями шкіри з підшкірною клітковиною, більше 2 см.
В окремих випадках, коли ІМТ вище норми, але є імовірність, що збільшення ваги відбулося за рахунок м’язової маси, за допомогою спеціального обладнання виконуються дослідження для визначення складу тіла, найчастіше – біоімпедансний аналіз. Це непряме визначення відсотку жиру через відсоток загальної рідини.
У дітей з ознаками ожиріння діагностика здійснюється з урахуванням віку та медіанних значень, наведених у Стандартних показниках фізичного розвитку дітей (ВООЗ):● до 5 років з такими значеннями порівнюється співвідношення «маса тіла/зріст», перевищення медіанного значення більш ніж на 2 стандартних відхилення класифікується як надлишкова вага, більш ніж на 3 стандартних відхилення – як ожиріння;● з 5 до 19 років визначається співвідношення «ІМТ/вік», ознака надлишкової ваги – перевищення медіанного значення більш ніж на 1 стандартне відхилення, ожиріння – більш ніж на 2.
Додатково проводяться обстеження для скринінгу чи діагностики ускладнень ожиріння.

Лікування ожиріння: способи та методи

Існує стабільний тип ожиріння, коли вага тривалий час не зменшується та не збільшується. Але у більшості випадків без лікування ожиріння прогресує, вага, а разом з нею і ризик ускладнень, зростає.
Програма лікування ожиріння розробляється з урахуванням ступеня, природи порушення, наявності ускладнень. Якщо ожиріння викликане ендокринними чи психічними розладами, необхідне лікування основного захворювання. Основними складовими лікування аліментарного ожиріння є:● дієтотерапія, зниження загальної кількості калорій, обмеження жирів та рафінованих вуглеводів, збільшення частки фруктів, овочів, цільних зернових, обмеження споживання безалкогольних, тонізуючих напоїв, соків на користь води, дрібне харчування (часте вживання їжі невеликими порціями);● збільшення фізичної активності, тренування за індивідуальною програмою, що складається з урахуванням віку, загального стану здоров’я;● поведінкова терапія, індивідуальні заняття з психологом та участь у групах взаємопідтримки, створення мотивації до зменшення ваги, корекція небажаних харчових звичок, формування конструктивних навичок боротьби зі стресом та вирішення проблем;● медикаментозна терапія препаратами для пригнічення апетиту, зменшення всмоктування жирів, покращення ліпідно-вуглеводного обміну (проводиться з обережністю, під постійним контролем). Ефективність застосування безрецептурних препаратів, БАДів у лікування ожиріння не доведена.
Пацієнтам з ожирінням 3-4 ступеня (а за наявності серйозних ускладнень – і 2 ступеня) рекомендоване хірургічне втручання. Для лікування ожиріння застосовується баріатрична хірургія, тобто операції зі зменшення об’єму шлунка, рідше кишечника. Такі зміни структури ШКТ сприяють швидкому виникненню відчуття насичення, усувається переїдання, що є одним з основних факторів розвитку ожиріння.
Різноманітні порушення, що призводять до ожиріння, також можна скорегувати за допомогою терапії стовбуровими клітинами.

Heading

Особливості лікування ожиріння стовбуровими клітинами у клініці GOOD CELLS
Терапія стовбуровими клітинами може проводитись при ожирінні будь-якого походження: аліментарному, генетично обумовленому, пов’язаному з порушеннями ендокринної, нейроендокринної, нейромедіаторної регуляції. Ефективність лікування стовбуровими клітинами залежить від типу ожиріння.
У клініці GOOD CELLS застосовуються різні типи стовбурових клітин – мезенхімальні та похідні нервового гребня, це дозволяє розробляти індивідуальні програми лікування ожиріння для пацієнтів, у яких надмірна маса тіла обумовлена різними причинами. У лікуванні ожиріння використовується здатність стовбурових клітин перетворюватись на зрілі клітини різних тканин, продукувати біологічно активні сполуки, чинити модулюючий вплив на імунну систему. В результаті терапії ожиріння стовбуровими клітинами:● відновлюється нормальна структура уражених залоз та тканин;● активізуються секреція ферментів, гормонів, що беруть участь у регулюванні маси тіла;● пришвидшується метаболізм;● нормалізується співвідношення м’язової та жирової тканин.
Можливість корекції порушень на клітинному рівні робить лікування ожиріння стовбуровими клітинами ефективним навіть у випадках, що важко піддаються традиційній терапії (при гормональних розладах, генетично детермінованих порушеннях, метаболічних розладах). У разі потреби проведення клітинної терапії в клініці GOOD CELLS поєднується з метаболічною та детокс-терапією.
У більшості пацієнтів доповнення традиційної програми лікування ожиріння інноваційними методами забезпечує більш виражений та стійкий ефект. Але слід розуміти, що проведення терапії стовбуровими клітинами не відміняє необхідності дотримуватися дієти, принципів раціонального харчування, режиму сну та фізичної активності.