Лікування діабетичної стопи

Що таке діабетична стопа

Діабетична стопа це назва синдрому, що розвивається у 8-10% хворих на цукровий діабет (переважно 2 типу) в пізній стадії. Цим терміном описують комплекс анатомічних та функціональних змін, що відбуваються в м’яких тканинах, кістках та суглобах стопи внаслідок порушень трофіки (процесів живлення клітин та позаклітинних елементів). У разі відсутності лікування діабетичної стопи патологічні зміни прогресують, розвивається некроз, згодом – гангрена. Синдром діабетичної стопи (СДС) є основною причиною ампутації нижніх кінцівок при цукровому діабеті.

Причини, механізм розвитку, фактори ризику діабетичної стопи

Причиною діабетичної стопи є цукровий діабет та зміни, що відбуваються в організмі при цьому захворюванні.Патологічні зміни крупних та дрібних кровоносних судин починаються при цукровому діабеті середньої тяжкості, а при тяжкій формі захворювання ангіопатія стає більш вираженою. Порушується кровопостачання тканин, надходження до них кисню та поживних речовин. Тканини стопи – це частини тіла, що максимально віддалені від серця, які особливо гостро відчувають ішемію (дефіцит кровопостачання).Друга важлива складова патогенезу діабетичної стопи – діабетична нейропатія (пошкодження периферичних нервів). При цукровому діабеті, в першу чергу, потерпають найдовші рухові та чутливі нервові волокна стоп і кистей, розвивається, так званий, синдром шкарпеток-рукавичок. Ураження периферичних нервів стоп більш виражене в порівнянні з кистями та починається раніше. Внаслідок нейропатії також порушується температурна, больова та глибока кістково-м’язова чутливість, що реалізується відповідними скаргами пацієнтів у невпевненості при ході в нічний час, опіках і так далі.Через порушення чутливості хворий ігнорує дрібні травми стоп, тріщини, мозолі. А оскільки загоєння ран при цукровому діабеті погіршується, мікротравми без лікування перетворюються на виразки, до яких може потрапити інфекція, бактеріальна або грибкова. Через брак кровопостачання, поживних речовин у поєднанні з впливом інфекційних агентів розвивається глибоке ураження тканин, крайньою формою якого є гангрена, що супроводжується важкою інтоксикацією організму.Одним з наслідків нейропатії є патологічні зміни в кістках і суглобах пальців стопи, гомілковостопному суглобі (діабетична остеоартропатія, ДОАП). Суглоби деформуються, виникають розлади ходи, підвищується ризик травм.Діабетична стопа розвивається не у всіх пацієнтів з цукровим діабетом. Додатковими факторами ризику, що підвищують імовірність розвитку цього синдрому, є:● будь-які порушення чутливості стоп;● оклюзія (порушення прохідності) артерій нижніх кінцівок;● деформації стоп будь-якого генезу, в тому числі генетично обумовлені;● похилий вік;● зловживання алкоголем, нікотином;● наявність в анамнезі виразок, гнійно-некротичних процесів, ампутацій будь-якої локалізації.Пацієнтів з цукровим діабетом розподіляють на 3 групи ризику розвитку СДС та в залежності від групи призначають обстеження з періодичністю раз на рік, на півроку чи на 3 місяці для своєчасного виявлення симптомів діабетичної стопи та початку лікування. Найчастіші обстеження потрібні пацієнтам з вираженими явищами нейропатії та обтяженим анамнезом, схильністю до трофічних виразок.

Діабетична стопа: симптоми та форми

Як виглядає діабетична стопа, залежить від форми та стадії. Якщо ключовим фактором у розвитку діабетичної стопи є ураження периферичних нервів, вона класифікується як нейропатична, якщо ангіопатія, порушення кровопостачання – як ішемічна, якщо присутні обидва фактори – як нейроішемічна.
Для нейропатичної форми основними ознаками є:● біль, зазвичай, пекучий, що посилюється вночі та послаблюється під час руху;● розлади чутливості у бік зниження або загострення, порушення відчуття температури, вібрації, дотиків, відчуття болю при впливі як больових, так і небольових подразників;● зниження рефлексів;● м’язова слабкість, порушення ходи, нічні судоми;● сухість шкіри, утворення мозолів, гіперкератоз (ороговіння);● зниження чи підвищення місцевої температури;● в місцях найбільшого тиску утворюються трофічні виразки (дефекти м’якої тканини, що не гояться протягом 6 тижнів, незважаючи на лікування та максимальне усунення навантаження на ноги). При нейропатичній формі вони червоні, по краях оточені тканиною, що відмирає. Больові відчуття в області виразок відсутні.
Якщо при нейропатії патологічні процеси з м’яких тканин поширюються на кістки та суглоби, до цих ознак приєднуються ознаки остеоартропатичної форми:● набряк тканин стопи, почервоніння шкіри, місцеве підвищення температури;
плоскостопість;● деформації пальців стопи – I (великий) відхиляється в бік інших, нижній суглоб випинається, утворюється, так звана, «шишка», «кісточка» (вальгусна деформація), а інші пальці (крім останнього) сплющуються з боків, відбувається їх «дзьобоподібна» деформація;
деформація стопи в цілому набуває форму прес-пап’є, гойдалки-човника.
Для ішемічної (у чистому вигляді, без нейропатії, зустрічається рідко, у 5-10% випадків) та нейроішемічної форми характерні такі ознаки:● болі вночі та у стані спокою, у положенні лежачи;● кульгавість;● стопи холодні, шкіра бліда, іноді з синюшним відтінком, з дрібними крововиливами;● шкіра стає дряблою через атрофію жирового прошарку, утворюються тріщини;● пульсація на артеріях стопи відсутня або слабка;● чутливість при ішемічній формі не порушена, при нейроішемічній порушення помірні;● на пальцях, п’яті, щиколотці виникають виразки, переважно сухі, повністю некротизовані (вкриті коричневим чи чорним струпом), дуже болючі;● можливі неспецифічні деформації.

Стадії

Існують різні підходи до виділення стадій розвитку діабетичної стопи, оцінки тяжкості. Найбільш поширеною та зручною для застосування в клінічній практиці є класифікація Вагнера, заснована на оцінці гнійно-некротичного процесу у м’яких тканинах. Відповідно до цієї класифікації видаляється 6 стадій.
0. Сухість шкіри, кістково-суглобові деформації, повна відсутність виразкового дефекту.
1. Поверхнева неінфікована виразка.
2. Глибока виразка м’яких тканин, зазвича,й з ознаками інфекції, кісткові тканини не ушкоджені.
3. Глибока виразка з абсцесом та ураженням кісткової тканини.
4. Обмежена гангрена.
5. Гангрена всієї стопи.

Діагностика діабетичної стопи

Комплексне обстеження пацієнтів з цукровим діабетом спрямоване, зокрема, на виявлення ускладнень, у тому числі діабетичної стопи. Складовими діагностики цього синдрому є:● опитування, збір анамнезу;● огляд та пальпація стопи, оцінка стану шкіри та нігтів, місцевої температури, наявності тріщин, мозолів, виразок, оцінка наявності пульсації на артеріях;● оцінка стану периферичного кровообігу – вимірювання пульсації на щиколотці, визначення кісточково-плечового індексу, ультразвукове дуплексне сканування;● оцінка іннервації, основною складовою якої є перевірка поверхневої та глибокої чутливості, ураження рухових волокон, а також проведення електронейроміографії (ЕНМГ);● оцінка стану кісткових структур – КТ або рентгенографія, МРТ;● оцінка стану хронічних ран, трофічних виразок (за наявності) – визначення розмірів, дослідження біологічного матеріалу з різних ділянок рани на мікрофлору;● виявлення інфекції та оцінка тяжкості інфекційного процесу на основі клінічних та лабораторних ознак, загальний аналіз крові, бакпосів виділень з рани.
Також проводяться дослідження для оцінки тяжкості основного захворювання – вимірювання артеріального тиску, комплекс аналізів для виявлення порушень ліпідного та вуглеводного обміну, оцінки функції нирок (на рівень глюкози, холестерину, тригліцеридів, швидкість клубочкової фільтрації), офтальмоскопія (дослідження очного дна).

Лікування діабетичної стопи

При синдромі діабетичної стопи лікування може здійснюватись амбулаторно або в стаціонарі. Показаннями до госпіталізації є критична ішемія (ішемічні болі спокою, наявність трофічних виразок) у поєднанні з інфекцією середньої тяжкості, при тяжкій інфекції необхідна термінова госпіталізація.Лікування діабетичної стопи в хірургічному стаціонарі може включати:● первинну обробку ран, повне видалення тканин у стані некрозу та гіперкератозу з подальшою обробкою антисептиками та пластичною реконструкцією стопи. Для обробки рани можуть використовуватись сучасні методи – ультразвук, гідрохірургічний скальпель;● розтин абсцесів, флегмон;● виконання операції для відновлення прохідності магістральних судин (реваскуляризації) – балонна ангіопластика, стентування, шунтування тощо;● за потреби – проведення ампутації ураженої частини кінцівки;● комплекс заходів для зменшення навантаження на ногу (ноги);● системну антибактеріальну терапію;● медикаментозна терапія для покращення циркуляції крові, відновлення та стимуляції функцій периферичних нервів, захисту суглобів;● комплекс заходів для корекції ліпідного обміну, рівню глюкози, зниження артеріального тиску (медикаментозна терапія, дотримання дієти, режиму тощо).Основними складовими амбулаторного лікування є:● інсулінотерапія та комплексна медикаментозна терапія – цукрознижуючі, корекція ліпідного обміну, антигіпертензивні, ангіопротектори, нейропротектори, антигіпоксанти, вітаміни, знеболювальні (в разі потреби);● розвантаження ураженої кінцівки, мінімізація тиску на ділянки, де утворюються виразки (спеціальне взуття, пов’язки, в тяжких випадках – використання милиць, інвалідної коляски, по можливості – дотримання постільного режиму). В разі розвитку діабетичної остеоартропатії обов’язковою є накладання пов’язки для іммобілізації кінцівки до переходу хвороби з активної фази у хронічну;● при появі перших ознак інфікування рани – антибактеріальна терапія (з обов’язковим контролем функції нирок).

Особливості лікування діабетичної стопи стовбуровими клітинами в клініці Good Cells

Ефективність використання стовбурових клітин у лікуванні діабетичної стопи доведена як дослідниками з різних країн світу, так і власним досвідом клініки Good Cells. Стовбурові клітини є мультипотентними, здатні перетворюватись на клітини різних тканин. Використання стовбурових клітин дозволяє чинити позитивний вплив на судинну стінку, м’які тканини та нервові волокна. Тому цей метод є ефективним як при нейропатичній діабетичній стопі з явищами діабетичної остеоартропатії, так і при ішемічний, нейроішемічній формі. У більшості випадків після терапії стовбуровими клітинами:● покращується іннервація, нормалізується чутливість стопи;● покращується кровопостачання та нормалізується метаболізм;● зменшуються трофічні порушення, що призводять до пошкодження тканин;● зменшується зона трофічних виразок, аж до повного загоєння в певних випадках (ефект більш виражений, ніж при застосуванні традиційної терапії, що, зазвичай, забезпечує скорочення площі ураження приблизно на 70%);● зменшуються або повністю зникають болі;● відновлюється функціонування стопи.
Вчасно розпочате лікування стовбуровими клітинами дозволяє уникнути масштабного некрозу, гангрени, ампутації, зменшити медикаментозне навантаження на організм, знизити дози протидіабетичних препаратів.
Індивідуальна схема терапії розробляється після консультації та обстеження, з урахуванням форми та стадії діабетичної стопи. Протягом усього курсу терапії здійснюється контроль.

Клітинна терапія – сучасний метод лікування діабетичної стопи

Діабетична стопа – дуже небезпечний синдром, що загрожує інвалідизацією та навіть може призвести до летального випадку. Важливими складовими лікування діабетичної стопи є відновлення кровопостачання, функцій периферичних нервів, нормалізація метаболізму, живлення тканин та стимуляція їх регенерації. У традиційній терапії для вирішення цих завдань використовується цілий комплекс медикаментозних препаратів. Терапія стовбуровими клітинами може значно підвищити ефективність медикаментозної терапії. Спеціалістами клініки Good Cells набутий чималий досвід лікування неускладненого цукрового діабету 2 типу, а також його ускладнень, зокрема, синдрому діабетичної стопи, з використанням клітинних продуктів.