Лікування гіпогонадизму у чоловіків стовбуровими клітинами

Гіпогонадизм — це стан, за якого чоловічі статеві залози виробляють недостатню кількість гормону тестостерону. Це може бути викликане як порушеннями в роботі самих залоз (первинний гіпогонадизм), так і проблемами з гіпофізом чи гіпоталамусом (вторинний гіпогонадизм). Регенеративна медицина, зокрема лікування за допомогою стовбурових клітин, пропонує нові перспективи для пацієнтів, які стикаються з цією проблемою.

Що таке гіпогонадизм

Гіпогонадизм - це патологічний стан, пов’язаний з порушенням ендокринної функції статевих залоз – гонад (у чоловіків - це сім’яники, у жінок – яєчники). Внаслідок недостатньої продукції гонадами статевих гормонів порушується розвиток статевих органів та формування вторинних статевих ознак. У разі відсутності лікування гіпогонадизм призводить до безпліддя, низки додаткових ендокринних розладів і психологічних проблем, супроводжується зниженням щільності кісткової тканини, що загрожує травмами, має інші негативні наслідки. Окрім патологічного, існує віковий гіпогонадизм. Це фізіологічний стан, обумовлений зменшенням активності статевих залоз з віком (андропауза у чоловіків і менопауза у жінок). При віковому гіпогонадизмі може проводитись симптоматична терапія, спрямована на полегшення наслідків дефіциту статевих гормонів.

Види та причини гіпогонадизму

Як у жінок, так і у чоловіків розрізняють гіпогонадизм первинний та вторинний, вроджений та набутий. Поширеність вторинного гіпогонадизму у жінок та чоловіків приблизно однакова, тоді як первинний гіпогонадизм у чоловіків розвивається значно частіше, ніж у жінок.Первинний гіпогонадизм пов’язаний з аномаліями розвитку, травмами та іншими ушкодженнями статевих залоз. Його ще називають гіпергонадотропним, бо цей розлад супроводжується підвищенням продукції гонадотропних гормонів (ФСГ – фолікулостимулюючого та ЛГ – лютеїнізуючого), що виробляються гіпофізом і регулюють активність гонад. Якщо порушення формування статевих залоз відбувається на етапі внутрішньоутробного розвитку, гіпергонадотропний гіпогонадизм класифікується як вроджений. Його причини:● генетичні дефекти, хромосомні аномалії;● деякі вроджені обмінні порушення; ● патології вагітності, пов’язані з інтоксикацією, інфекційними захворюваннями та іншими шкідливими впливами на організм вагітної.Причинами набутого первинного гіпогонадизму є: ● травми статевих органів або їх хірургічне видалення в ранньому віці;● їх новоутворення – пухлини сім’яників (яєчок, тестикул), полікістоз яєчників;● ушкодження внаслідок перенесеної інфекції, аутоімунних порушень, впливу радіації, хіміотерапії, токсичних речовин;● прийом медикаментів, що пригнічують синтез статевих гормонів;● синдром виснажених яєчників, набутий синдром резистентних яєчників у жінок, недостатність гермінативного епітелію у чоловіків.Також зустрічаються випадки ідіопатичного первинного гіпогонадизму, коли точну причину виникнення патологічного стану з’ясувати не вдається.Вторинний гіпогонадизм – це дисфункція гонад, викликана порушеннями гіпоталамо-гіпофізарної системи, що регулює діяльність низки залоз внутрішньої секреції, зокрема, статевих. Цей розлад також може бути вродженим та набутим, крім того, розрізняють нормогонадотропний та гіпогонадотропний гіпогонадизм. У першому випадку рівень гонадотропних гормонів, що виробляються гіпофізом, відповідає нормі, а продукція гіпофізом пролактину підвищена (гіперпролактинемія). У другому продукція гонадотропінів знижується. Обидва варіанти порушення функції гіпофіза призводять до зниження ендокринної функції статевих залоз.Можливі причини вродженого вторинного (центрального) гіпогонадизму:● генетичні, хромосомні порушення, спадково обумовлені дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи;● патології ембріонального розвитку, внаслідок яких порушується функція гіпофіза, гіпоталамуса;● вроджені пухлини головного мозку.Як і у випадку первинного вродженого гіпогонадизму, ушкодження гіпоталамо-гіпофізарної системи можуть бути наслідком негативних впливів, що зазнала жінка під час вагітності.Причини набутого вторинного гіпогонадизму:● інфекційно-запальні ураження головного мозку та запальні процеси аутоімунної природи;● черепно-мозкові травми;● злоякісні та доброякісні пухлини гіпофіза, гіпоталамуса та інших відділів головного мозку, а також рідкісне ускладнення пухлини –апоплексія гіпофіза;● дисфункція кори наднирників;● вплив деяких медикаментів, хіміо- та променевої терапії;● деякі синдроми, складовою яких є набуті функціональні порушення гіпофіза та гіпоталамуса.В залежності від тривалості проявів та можливості усунення їх причини вторинний гіпогонадизм класифікується як:● функціональний (тимчасовий, транзиторний) – може бути пов’язаний зі спадково обумовленою конституційною затримкою статевого дозрівання та росту в цілому або з соматогенною затримкою пубертату через дефіцит поживних речовин, ожиріння, деякі хронічні захворювання. Зустрічаються (переважно у жінок) випадки транзиторної постпубертантної форми, викликані надмірними навантаженнями, виснаженням, впливом медикаментів. Лікування гіпогонадизму цього типу має бути спрямоване на усунення причини;● перманентна, чи постійна – гіпоталамо-гіпофізарна дисфункція не піддається корекції, пацієнт потребує постійного здійснення замісної гормональної терапії;● реверсивний (зворотній) – після досить тривалого лікування гіпогонадизму можливе відновлення нормальної роботи гіпоталамо-гіпофізарної системи.Також виділяють препубертантну та постпубертантну форми гіпогонадизму. Перша розвивається до початку статевого дозрівання (умовно – до 12 років), друга – після.

Симптоми гіпогонадизму

Клінічна картина гіпогонадизму у чоловіків і жінок різниться, особливості проявів також залежать від того, у якому віці та з яких причин виникла патологія, наскільки вираженою є дисфункція залоз та гормональна недостатність. Крім того, вторинний гіпогонадизм може бути ізольованим (порушується тільки функція статевих залоз) або супроводжуватись порушеннями у роботі інших гіпофізозалежних залоз внутрішньої секреції. У другому випадку спостерігаються складні симптомокомплекси (синдроми Меддока, Кальмана, ЛМББ та інші). Первинний гіпогонадизм (зазвичай, пов’язаний з хромосомними аномаліями), теж може бути не ізольованим розладом, а складовою більш складних синдромів.

Ознаки чоловічого гіпогонадизму

Вроджений гіпогонадизм у чоловіків відрізняється найбільш вираженою клінічною картиною. В залежності від етапу внутрішньоутробного розвитку, на якому відбулися порушення, та їх причини, у новонародженого хлопчика можуть спостерігатися:● аномалії розвитку зовнішніх статевих органів, повна відсутність, недорозвинутість або неповне опущення яєчок;● гермафродитизм (наявність первинних ознак обох статей);● генетично обумовлені вроджені аномалії – розщеплена верхня губа та тверде піднебіння, вкорочена вуздечка язика, шестипалість (полідактилія).Згодом, у таких дітей спостерігається затримка статевого дозрівання, можлива затримка розумового розвитку, трапляються порушення нюху. Фізичний розвиток, зростання відхиляється від норми. При первинному гіпогонадизмі хлопчики, підлітки бувають диспропорційно високими, з довгими кінцівками, при цьому грудна клітка недорозвинута, плечі вузькі, скелетні м’язи розвинуті слабо. Одним із можливих проявів не ізольованого вторинного (гіпофізарного) гіпогонадизму є низькорослість (карликовість), при якій ріст дорослої людини не перевищує 130 см, а відставання у рості, зазвичай, спостерігається з 2-4 років, іноді раніше.Інші ознаки допубертантної форми вродженого чи набутого чоловічого гіпогонадизму стають помітними у підлітковому віці:● гінекомастія – збільшення грудних залоз;● ожиріння, часто за жіночим типом;● малі розміри статевих органів;● аномальний зовнішній вигляд мошонки – відсутність характерної пігментації та складчастості;● відсутність волосся на лобку, порушення оволосіння обличчя та тіла за чоловічим типом;● високий голос;● відсутність статевого потягу, еректильна дисфункція, що може спостерігатись при нормальній анатомії статевих органів (у разі вторинного гіпогонадизму).При постпубертантній формі прояви не такі виражені:● відбувається поступове зменшення розміру сім’яників, що, зазвичай, супроводжується порушенням продукції сперми та розвитком безпліддя;● вторинні статеві ознаки (оволосіння за чоловічим типом, низький тембр голосу) стають менш вираженими, регресують;● розвивається ожиріння за жіночим типом;● шкіра втрачає еластичність, стає занадто тонкою;● зникає статевий потяг, знижується сексуальна активність, розвивається аноргазмія, еректильна дисфункція;● з’являються астенічні прояви – підвищена втомлюваність, зниження м’язової сили, загальна слабкість, можливе безсоння, пригнічений стан чи надмірна роздратованість;● можуть спостерігатися вегетативно-судинні порушення, перепади артеріального тиску.

Симптоми жіночого гіпогонадизму

У жінок до початку статевого дозрівання специфічні ознаки ізольованого гіпогонадизму відсутні, але можуть спостерігатися окремі прояви синдромів, складовою яких є гіпогонадизм (наприклад, порушення нюху, маленький зріст, порушення розумових здібностей, сильні головні болі тощо). Якщо гіпогонадизм у жінок розвивається в допубертантному періоді, він проявляється такими симптомами:● затримка статевого розвитку – у дівчини старше 14 років не збільшуються молочні залози, відсутнє оволосіння на лобку та під пахвами;● відсутність менструацій протягом 3 та більше років з моменту появи вторинних статевих ознак або у віці 16 років та старше;● невідповідність фізичного розвитку віковим нормам;● фігура чоловічого типу – вузький таз, худорляві стегна, плоскі сідниці, жирові відкладення на животі та вище;● можливі різноманітні скелетні деформації.Постпубертантний жіночий гіпогонадизм проявляється:● різноманітними порушеннями менструального циклу (суттєве зменшення об’єму виділень, збільшення інтервалів між менструаціями) аж до повного зникнення місячних – вторинної аменореї;● безпліддям;● зниженням статевого потягу та сексуальної активності;● регресом вторинних статевих ознак – уповільненням розвитку молочних залоз (якщо він не завершився) або зменшенням їх розмірів, порідінням волосся на лобку та під пахвами;● раннім (до 40 років) клімаксом, ознаками якого є порушення терморегуляції (припливи жару, що чергуються з ознобом), надмірне потовиділення, сухість слизових статевих органів, емоційна лабільність, роздратованість, загальна слабкість, млявість.

Діагностика гіпогонадизму

Складовими діагностики гіпогонадизму є:● збір анамнезу;● фізикальний огляд та антропометрія, оцінка особливостей тілобудови, загального статусу;● огляд профільного спеціаліста (для чоловіків - це уролог, уролог-андролог, для жінок – гінеколог);● консультація ендокринолога;● рентгенографія для оцінки кісткового віку;● при ознаках вторинного гіпогонадизму та підозрі на органічні порушення гіпоталамо-гіпофізарної системи – КТ або МРТ головного мозку;● УЗД органів малого тазу (для жінок), передміхурової залози та мошонки (для чоловіків);● аналізи крові на статеві та гонадотропні гормони, а також (для диференціальної діагностики) на гормони щитовидної залози, наднирників та деякі інші;● у чоловіків – спермограма.Також можуть проводитись денситометрія (дослідження щільності кісткової тканини для оцінки ризику остеопорозу, яким часто супроводжується гіпогонадизм), мамографія або УЗД молочних залоз. При підозрі на генетичні, хромосомні аномалії рекомендоване генетичне дослідження. На вибір тактики лікування гіпогонадизму його результати не впливають, але пацієнтам, що після лікування планують вагітність, воно допоможе оцінити ризик таких порушень у дитини.

Лікування гіпогонадизму - методи

Тактика лікування гіпогонадизму залежить від багатьох факторів – статі та віку пацієнта, первинної чи вторинної природи розладу, органічних чи функціональних порушень, що лежать в його основі.Якщо при чоловічому гіпогонадизмі в яєчках виявляється збережений резерв клітин Лейдіга (ендокриноцитів), для профілактики затримки статевого розвитку проводиться стимулююча терапія. У хлопчиків при первинному гіпогонадизмі проводиться негормональна стимуляція, чоловікам призначаються невеликі дози гонадотропінів та статевих гормонів (андрогенів). При вторинній формі основним засобом стимулюючої терапії є гонадотропіни, в разі потреби їх поєднують з андрогенами. При первинному гіпогонадизмі з відсутністю резерву статевих клітин призначається замісна терапія андрогенами.Жінкам у більшості випадків призначається замісна гормональна терапія (ЗГТ) статевими гормонами, зазвичай, до віку фізіологічної менопаузи, а гонадотропінами – довічно. Схеми ЗГТ статевими гормонами розробляються та коригуються в індивідуальному порядку. В разі функціонального гіпогонадизму чи синдрому гіпергальмування яєчників специфічна терапія не призначається. Рекомендована корекція способу життя, раціону, нормалізація режиму праці та відпочинку, відміна оральних контрацептивів.Хірургічне втручання здійснюється при пухлинах (або при деяких хромосомних аномаліях у жінок, пов’язаних з високим ризиком злоякісних новоутворень яєчників), крипторхізмі та інших анатомічних порушеннях статевих органів. У чоловіків може проводитись фаллопластика, операція з опущення яєчка, його трансплантація або імплантація синтетичного ендопротезу. Деякі операції дозволяють відновити продукцію гормонів, інші не відміняють необхідності гормональної терапії.Додатково до ЗГТ може проводитись комплексна підтримуюча терапія, схема якої розробляється з урахуванням загального стану пацієнта.

Результати лікування гіпогонадизму у чоловіків стовбуровими клітинами

Стовбурові клітини мають унікальну здатність трансформуватися в різні типи тканин, включаючи тканини ендокринних залоз, що дозволяє відновлювати їхню здатність виробляти гормони. У клініці Good Cells пацієнтам пропонується курс терапії стовбуровими клітинами, що сприяє регенерації пошкоджених клітин гіпофізу або яєчок. Через кілька місяців після процедури багато хворих відзначають покращення симптомів гіпогонадизму, зокрема збільшення рівня тестостерону, підвищення сексуальної активності та загальне покращення якості життя.

Особливості лікування гіпогонадизму стовбуровими клітинами в клініці GOOD CELLS

Підвищити ефективність традиційного лікування гіпогонадизму дозволяє клітинна терапія. Спеціалісти клініки GOOD CELLS рекомендують її пацієнтам від 18 років, особливо тим, у кого діагностовано вторинний гіпогонадизм. При первинному гіпогонадизмі терапія стовбуровими клітинами може використовуватись як допоміжна. Для лікування гіпогонадизму використовуються різні типи стовбурових клітин – мезенхімальні з жирової тканини та пупкового канатика, а також мультипотентні – похідні нервового гребеня. Вони здатні:● покращувати нейроендокринну активність відділів головного мозку (гіпоталамо-гіпофізарної системи);● позитивно впливати на функціонування периферичних залоз внутрішньої секреції;● підвищувати чутливість рецепторів до гормонів.Це сприяє нормалізації гормонального балансу, усуненню чи полегшенню проявів гіпогонадизму, в тому числі корекції розладів в інтимній сфері.При зверненні в клініку спочатку поводиться консультація та комплексне обстеження, за результатами яких оцінюється доцільність застосування терапії стовбуровими клітинами та розробляється індивідуальна схема лікування гіпогонадизму.

Переваги лікування гіпогонадизму у чоловіків за допомогою стовбурових клітин в клініці Good Cells

Лікування стовбуровими клітинами в клініці Good Cells має кілька вагомих переваг. По-перше, це індивідуалізований підхід: кожен план лікування розробляється з урахуванням особливостей конкретного випадку гіпогонадизму. По-друге, використання стовбурових клітин дозволяє не тільки впливати на симптоми захворювання, а й займатися відновленням функцій організму на клітинному рівні, що може сприяти довгостроковому підтриманню результатів лікування.Клініка використовує передові технології в отриманні та культивації стовбурових клітин, що гарантує високу якість та безпеку терапії. Комфортні умови лікування та досвідчений медичний персонал забезпечують оптимальний досвід для пацієнтів на кожному етапі терапії. Це робить клініку Good Cells лідером у сфері регенеративної медицини в Україні.