Телефонуйте: +38 (067) 242 82 22

Лікування гіпогонадизму у чоловіків


Терапія стовбуровими клітинами може зменшити прояви гормонального розладу та повернути нормальну потенцію при гіпогонадизмі.

  1. Головна
  2. Лікування
  3. Гіпогонадизм у чоловіків

Безпечні стовбурові клітини

Стовбурові клітини для повернення повноцінного життя

Гіпогонадизм – це хвороба, яка значно знижує якість життя. 50% хворих чоловіків ігнорують симптоми захворювання, що може призвести до безпліддя та прискореного старіння.

Сулік Роман Володимирович, лікар-координатор програм клітинної терапії, лікар вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук.

Heading photo

Лікування гіпогонадизму стовбуровими клітинами

Гіпогонадизм (андрогенна недостатність) – це патологічне зниження вироблення статевих гормонів та порушення розвитку статевих органів. Первинний гіпогонадизм полягає у порушеннях тканин статевих органів (яєчок та яєчників). Вторинний гіпогонадизм (або гіпогонадотропний гіпогонадизм) виникає внаслідок порушення функції гіпофіза – головної залози внутрішньої секреції.
Лікарі GOOD CELLS пропонують індивідуальну програму лікування, яка розрахована на корекцію гормональних розладів і, як наслідок, на зменшення проявів гіпогонадизму. В залежності від типу захворювання пацієнту призначають тільки внутрішньовенне введення або внутрішньовенне та місцеве.
Типи клітин для лікування гіпогонадизму: мультипотентні стовбурові клітини-похідні нервового гребеня (МСК-ПНГ); мезенхімальні стовбурові клітини з жирової тканини (МСК з жирової тканини); мезенхімальні стовбурові клітини пупкового канатика (МСК пупкового канатика).

Heading photo

Клітинна терапія проти гіпогонадизму

Показання:
Дане лікування показане чоловікам віком від 18 років із діагностованим первинним або вторинним гіпогонадизмом.
Протипоказання:
 онкологічні захворювання або їх наявність в анамнезі за останні 5 років; психічні розлади; алкогольна або наркотична залежність.

Heading photo

Як покращити потенцію з допомогою клітинної терапії?

Стратегія лікування залежить від походження проблеми. Якщо гіпогонадизм вторинний та виник на фоні іншої хвороби, то лікування і вибір стовбурових клітин залежить від основної патології.

Підбір клітинної терапії при вторинному гіпогонадизмі буде визначатися відповідно до механізмів його формування. Покращення нейроендокринного механізму здійснюється за рахунок покращення чутливості рецепторів до гормонів за рахунок виділення нейросекреторних факторів, які впливають як на центральну ланку (головний мозок і його нейроендокринну функцію), так і на периферичну ендокринну ланку. Таким чином, клітинна терапія покращує баланс і регулює роботу зворотньої осі при гіпогонадизмі і виділенні статевих гормонів.

При первинному гіпогонадизмі, перш за все, розглядається можливість традиційного лікування і при потребі доповнення і покращення його результатів за рахунок використання клітинної терапії. Доцільність та ефективність застосування клітинної терапії розглядається у кожному окремому випадку індивідуально.

Безпечні стовбурові клітини

Процес лікування

  • 1. Зв'язок з менеджером

    Зв'яжіться з нашими менеджерами. Це ні до чого вас не зобов'язує. Вони з радістю нададуть відповідь на усі ваші запитання. На цьому етапі менеджер попросить вас надіслати ваші медичні довідки та результати попередніх обстежень для того, щоб лікар вивчив їх і підтвердив діагноз. Це необхідно, щоб визначити, як саме ми можемо вам допомогти. Далі вам запропонують безкоштовну онлайн-консультацію з лікарем або прийом у клініці.

  • 2. Консультація з лікарем онлайн/офлайн

    Під час консультації з лікарем ви зможете з'ясувати всі подробиці програми, отримати персональний прогноз ефективності. Ми розглянемо всі передані вами медичні дані, адже маємо бути впевнені, що лікування буде ефективним для вас. Курс лікування розробляється індивідуально.

  • 3. Оцінка стану пацієнта 

    Лікар надасть оцінку вашої готовності до клітинної терапії. У разі позитивної оцінки, залежно від рекомендацій лікаря, вам можуть бути призначені власні* або донорські стовбурові клітини.
    *У разі призначення власних клітин вам проведуть завушну панч-біопсію. Це операція під анестезією, що триває 15 хвилин. Глибина панчу – до 4-х мм, діаметр – до 3-х мм.

  • 4. Підготовка продукту із стовбурових клітин

    ВЛАСНІ КЛІТИНИУ лабораторії спеціалісти проводять виділення, культивування та тестування стовбурових клітин для перевірки їх відповідності мінімальним критеріям для визначення МСК. Після чого формується терапевтична доза та паспорт якості. Зазвичай, термін виробництва займає 21-28 днів.
    КЛІТИНИ ДОНОРАЗа призначенням лікаря біотехнолог підбирає готовий зразок клітин донора із нашого кріобанку. Всі зразки заздалегідь пройшли перевірку на безпечність. У цьому випадку введення клітин можливе вже після проведення діагностики та медикаментозної підготовки. Термін виробництва займає 1-3 дні.

  • 5. Початок лікування

    Будь-який курс лікування обов'язково включає попередню діагностику, аналізи та обстеження (спермограма, УЗД, біопсія яєчок, КТ/МРТ головного мозку та всі, показані саме вам, тести та скринінги).

  • 6. Введення клітинного продукту, фаза регенерації

    В рамках лікування лікар може призначити внутрішньовенну клітинну терапію та місцеве введення клітинного препарату. Кількість введень буде залежати від стану пацієнта.

  • 7. Медичний висновок та рекомендації після лікування

    Після закінчення курсу вам нададуть медичний висновок, де будуть зазначені: діагноз; результати всіх обстежень (клініко-лабораторного та інструментального);● методики лікування; рекомендації.
    Лікар надасть рекомендації щодо підтримки та покращення вашого стану.

  • 8. Підтримуємо зв'язок

    Після проведення лікування наші пацієнти обов’язково підтримують контакт з клінікою. На третьому і шостому місяці після лікування наш менеджер зв’яжеться з вами та запропонує заповнити анкету, за потреби поспілкуватися з лікарем щодо успіхів у лікуванні. Протягом усієї програми ви будете мати контакт з персональним менеджером, який забезпечить легку комунікацію між вами та лікарем, для того, щоб відстежувати динаміку лікування.

Наука

Наукове обґрунтування 

Лікування первинного чоловічого гіпогонадизму стовбуровими клітинами.
Здебільшого, первинний чоловічий гіпогонадизм виникає через дисфункцію клітин Лейдіга — клітин яєчка, які виробляють тестостерон. Звичайним лікуванням у таких випадках є замісна терапія тестостероном. Проте, вона має багато критичних побічних ефектів: підвищення ризику серцево-судинних захворювань та смертності, безпліддя. На щастя, вчені та лікарі знайшли безпечнішу альтернативу такому лікуванню — клітинна терапія.
Терапія стовбуровими клітинами в цьому випадку направлена на покращення функцій клітин Лейдіга в організмі хворого та регенерацію їх популяції. Вчені вже довели, що мезензхімальні мультипотентні стромальні стовбурові клітини здатні перетворюватися на Лейдігоподібні клітини та синтезувати тестостерон. При цьому, мезенхімальні клітини з різних джерел мають різну здатність до диференціації в такі клітини. Ці властивості роблять МСК важливим інструментом у лікуванні первинного гіпогонадизму.

Ефекти, які можна отримати при лікуванні гіпогонадизму стовбуровими клітинами:
 зменшення запалення в тканинах; покращення кровопостачання та живлення проблемних зон;● диференціація МСК у клітини, що синтезують тестостерон; покращення роботи та стимуляція поділу вже наявних клітин.
Джерела:
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34188209/
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33003069/
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27822338/

Безпечні стовбурові клітини

Часті питання

  • Які симптоми гіпогонадизму?

    Основні симптоми, які спостерігаються при гіпогонадизмі у чоловіків:
    зниження сексуальної активності, у тому числі, якості та кількості ерекції, зниження/відсутність лібідо та оргазму. зменшення розміру члена та яєчок, зміни зовнішнього вигляду мошонки. порушення, пов'язані з вторинними статевими ознаками: зростання молочних залоз (гінекомастія), поява жирових відкладень на стегнах, сідницях, грудях (за жіночим типом), зменшення кількості волосся на обличчі та тілі.

  • У якому віці можна проходити клітинну терапію для лікування гіпогонадизму?

    Перш за все, лікар орієнтується на тип гіпогонадизму, не залежно від віку: первинний чи вторинний для того, щоб визначити чи підходить лікування стовбуровими клітинами у кожному окремому випадку.
    Зазвичай, ми розглядаємо пацієнтів пубертатного віку від 16 років і старше.

Зв'язок

Залишилися питання?

Заповніть форму та отримайте безкоштовну консультацію. Ми завжди готові відповісти на запитання та надати вичерпну інформацію.

Що таке гіпогонадизм

Гіпогонадизм - це патологічний стан, пов’язаний з порушенням ендокринної функції статевих залоз – гонад (у чоловіків - це сім’яники, у жінок – яєчники). Внаслідок недостатньої продукції гонадами статевих гормонів порушується розвиток статевих органів та формування вторинних статевих ознак. У разі відсутності лікування гіпогонадизм призводить до безпліддя, низки додаткових ендокринних розладів і психологічних проблем, супроводжується зниженням щільності кісткової тканини, що загрожує травмами, має інші негативні наслідки. Окрім патологічного, існує віковий гіпогонадизм. Це фізіологічний стан, обумовлений зменшенням активності статевих залоз з віком (андропауза у чоловіків і менопауза у жінок). При віковому гіпогонадизмі може проводитись симптоматична терапія, спрямована на полегшення наслідків дефіциту статевих гормонів.

Види та причини гіпогонадизму

Як у жінок, так і у чоловіків розрізняють гіпогонадизм первинний та вторинний, вроджений та набутий. Поширеність вторинного гіпогонадизму у жінок та чоловіків приблизно однакова, тоді як первинний гіпогонадизм у чоловіків розвивається значно частіше, ніж у жінок.Первинний гіпогонадизм пов’язаний з аномаліями розвитку, травмами та іншими ушкодженнями статевих залоз. Його ще називають гіпергонадотропним, бо цей розлад супроводжується підвищенням продукції гонадотропних гормонів (ФСГ – фолікулостимулюючого та ЛГ – лютеїнізуючого), що виробляються гіпофізом і регулюють активність гонад. Якщо порушення формування статевих залоз відбувається на етапі внутрішньоутробного розвитку, гіпергонадотропний гіпогонадизм класифікується як вроджений. Його причини: генетичні дефекти, хромосомні аномалії; деякі вроджені обмінні порушення; ● патології вагітності, пов’язані з інтоксикацією, інфекційними захворюваннями та іншими шкідливими впливами на організм вагітної.Причинами набутого первинного гіпогонадизму є: ● травми статевих органів або їх хірургічне видалення в ранньому віці; їх новоутворення – пухлини сім’яників (яєчок, тестикул), полікістоз яєчників; ушкодження внаслідок перенесеної інфекції, аутоімунних порушень, впливу радіації, хіміотерапії, токсичних речовин;● прийом медикаментів, що пригнічують синтез статевих гормонів; синдром виснажених яєчників, набутий синдром резистентних яєчників у жінок, недостатність гермінативного епітелію у чоловіків.Також зустрічаються випадки ідіопатичного первинного гіпогонадизму, коли точну причину виникнення патологічного стану з’ясувати не вдається.Вторинний гіпогонадизм – це дисфункція гонад, викликана порушеннями гіпоталамо-гіпофізарної системи, що регулює діяльність низки залоз внутрішньої секреції, зокрема, статевих. Цей розлад також може бути вродженим та набутим, крім того, розрізняють нормогонадотропний та гіпогонадотропний гіпогонадизм. У першому випадку рівень гонадотропних гормонів, що виробляються гіпофізом, відповідає нормі, а продукція гіпофізом пролактину підвищена (гіперпролактинемія). У другому продукція гонадотропінів знижується. Обидва варіанти порушення функції гіпофіза призводять до зниження ендокринної функції статевих залоз.Можливі причини вродженого вторинного (центрального) гіпогонадизму:● генетичні, хромосомні порушення, спадково обумовлені дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи; патології ембріонального розвитку, внаслідок яких порушується функція гіпофіза, гіпоталамуса;● вроджені пухлини головного мозку.Як і у випадку первинного вродженого гіпогонадизму, ушкодження гіпоталамо-гіпофізарної системи можуть бути наслідком негативних впливів, що зазнала жінка під час вагітності.Причини набутого вторинного гіпогонадизму: інфекційно-запальні ураження головного мозку та запальні процеси аутоімунної природи;● черепно-мозкові травми; злоякісні та доброякісні пухлини гіпофіза, гіпоталамуса та інших відділів головного мозку, а також рідкісне ускладнення пухлини –апоплексія гіпофіза; дисфункція кори наднирників; вплив деяких медикаментів, хіміо- та променевої терапії; деякі синдроми, складовою яких є набуті функціональні порушення гіпофіза та гіпоталамуса.В залежності від тривалості проявів та можливості усунення їх причини вторинний гіпогонадизм класифікується як: функціональний (тимчасовий, транзиторний) – може бути пов’язаний зі спадково обумовленою конституційною затримкою статевого дозрівання та росту в цілому або з соматогенною затримкою пубертату через дефіцит поживних речовин, ожиріння, деякі хронічні захворювання. Зустрічаються (переважно у жінок) випадки транзиторної постпубертантної форми, викликані надмірними навантаженнями, виснаженням, впливом медикаментів. Лікування гіпогонадизму цього типу має бути спрямоване на усунення причини; перманентна, чи постійна – гіпоталамо-гіпофізарна дисфункція не піддається корекції, пацієнт потребує постійного здійснення замісної гормональної терапії;● реверсивний (зворотній) – після досить тривалого лікування гіпогонадизму можливе відновлення нормальної роботи гіпоталамо-гіпофізарної системи.Також виділяють препубертантну та постпубертантну форми гіпогонадизму. Перша розвивається до початку статевого дозрівання (умовно – до 12 років), друга – після.

Симптоми гіпогонадизму

Клінічна картина гіпогонадизму у чоловіків і жінок різниться, особливості проявів також залежать від того, у якому віці та з яких причин виникла патологія, наскільки вираженою є дисфункція залоз та гормональна недостатність. Крім того, вторинний гіпогонадизм може бути ізольованим (порушується тільки функція статевих залоз) або супроводжуватись порушеннями у роботі інших гіпофізозалежних залоз внутрішньої секреції. У другому випадку спостерігаються складні симптомокомплекси (синдроми Меддока, Кальмана, ЛМББ та інші). Первинний гіпогонадизм (зазвичай, пов’язаний з хромосомними аномаліями), теж може бути не ізольованим розладом, а складовою більш складних синдромів.

Ознаки чоловічого гіпогонадизму

Вроджений гіпогонадизм у чоловіків відрізняється найбільш вираженою клінічною картиною. В залежності від етапу внутрішньоутробного розвитку, на якому відбулися порушення, та їх причини, у новонародженого хлопчика можуть спостерігатися: аномалії розвитку зовнішніх статевих органів, повна відсутність, недорозвинутість або неповне опущення яєчок; гермафродитизм (наявність первинних ознак обох статей); генетично обумовлені вроджені аномалії – розщеплена верхня губа та тверде піднебіння, вкорочена вуздечка язика, шестипалість (полідактилія).Згодом, у таких дітей спостерігається затримка статевого дозрівання, можлива затримка розумового розвитку, трапляються порушення нюху. Фізичний розвиток, зростання відхиляється від норми. При первинному гіпогонадизмі хлопчики, підлітки бувають диспропорційно високими, з довгими кінцівками, при цьому грудна клітка недорозвинута, плечі вузькі, скелетні м’язи розвинуті слабо. Одним із можливих проявів не ізольованого вторинного (гіпофізарного) гіпогонадизму є низькорослість (карликовість), при якій ріст дорослої людини не перевищує 130 см, а відставання у рості, зазвичай, спостерігається з 2-4 років, іноді раніше.Інші ознаки допубертантної форми вродженого чи набутого чоловічого гіпогонадизму стають помітними у підлітковому віці: гінекомастія – збільшення грудних залоз; ожиріння, часто за жіночим типом; малі розміри статевих органів; аномальний зовнішній вигляд мошонки – відсутність характерної пігментації та складчастості; відсутність волосся на лобку, порушення оволосіння обличчя та тіла за чоловічим типом; високий голос; відсутність статевого потягу, еректильна дисфункція, що може спостерігатись при нормальній анатомії статевих органів (у разі вторинного гіпогонадизму).При постпубертантній формі прояви не такі виражені: відбувається поступове зменшення розміру сім’яників, що, зазвичай, супроводжується порушенням продукції сперми та розвитком безпліддя; вторинні статеві ознаки (оволосіння за чоловічим типом, низький тембр голосу) стають менш вираженими, регресують; розвивається ожиріння за жіночим типом; шкіра втрачає еластичність, стає занадто тонкою;● зникає статевий потяг, знижується сексуальна активність, розвивається аноргазмія, еректильна дисфункція;● з’являються астенічні прояви – підвищена втомлюваність, зниження м’язової сили, загальна слабкість, можливе безсоння, пригнічений стан чи надмірна роздратованість; можуть спостерігатися вегетативно-судинні порушення, перепади артеріального тиску.

Симптоми жіночого гіпогонадизму

У жінок до початку статевого дозрівання специфічні ознаки ізольованого гіпогонадизму відсутні, але можуть спостерігатися окремі прояви синдромів, складовою яких є гіпогонадизм (наприклад, порушення нюху, маленький зріст, порушення розумових здібностей, сильні головні болі тощо). Якщо гіпогонадизм у жінок розвивається в допубертантному періоді, він проявляється такими симптомами:● затримка статевого розвитку – у дівчини старше 14 років не збільшуються молочні залози, відсутнє оволосіння на лобку та під пахвами; відсутність менструацій протягом 3 та більше років з моменту появи вторинних статевих ознак або у віці 16 років та старше; невідповідність фізичного розвитку віковим нормам; фігура чоловічого типу – вузький таз, худорляві стегна, плоскі сідниці, жирові відкладення на животі та вище; можливі різноманітні скелетні деформації.Постпубертантний жіночий гіпогонадизм проявляється: різноманітними порушеннями менструального циклу (суттєве зменшення об’єму виділень, збільшення інтервалів між менструаціями) аж до повного зникнення місячних – вторинної аменореї; безпліддям;● зниженням статевого потягу та сексуальної активності; регресом вторинних статевих ознак – уповільненням розвитку молочних залоз (якщо він не завершився) або зменшенням їх розмірів, порідінням волосся на лобку та під пахвами; раннім (до 40 років) клімаксом, ознаками якого є порушення терморегуляції (припливи жару, що чергуються з ознобом), надмірне потовиділення, сухість слизових статевих органів, емоційна лабільність, роздратованість, загальна слабкість, млявість.

Діагностика гіпогонадизму

Складовими діагностики гіпогонадизму є: збір анамнезу; фізикальний огляд та антропометрія, оцінка особливостей тілобудови, загального статусу; огляд профільного спеціаліста (для чоловіків - це уролог, уролог-андролог, для жінок – гінеколог); консультація ендокринолога; рентгенографія для оцінки кісткового віку;● при ознаках вторинного гіпогонадизму та підозрі на органічні порушення гіпоталамо-гіпофізарної системи – КТ або МРТ головного мозку; УЗД органів малого тазу (для жінок), передміхурової залози та мошонки (для чоловіків); аналізи крові на статеві та гонадотропні гормони, а також (для диференціальної діагностики) на гормони щитовидної залози, наднирників та деякі інші;● у чоловіків – спермограма.Також можуть проводитись денситометрія (дослідження щільності кісткової тканини для оцінки ризику остеопорозу, яким часто супроводжується гіпогонадизм), мамографія або УЗД молочних залоз. При підозрі на генетичні, хромосомні аномалії рекомендоване генетичне дослідження. На вибір тактики лікування гіпогонадизму його результати не впливають, але пацієнтам, що після лікування планують вагітність, воно допоможе оцінити ризик таких порушень у дитини.

Лікування гіпогонадизму - методи

Тактика лікування гіпогонадизму залежить від багатьох факторів – статі та віку пацієнта, первинної чи вторинної природи розладу, органічних чи функціональних порушень, що лежать в його основі.Якщо при чоловічому гіпогонадизмі в яєчках виявляється збережений резерв клітин Лейдіга (ендокриноцитів), для профілактики затримки статевого розвитку проводиться стимулююча терапія. У хлопчиків при первинному гіпогонадизмі проводиться негормональна стимуляція, чоловікам призначаються невеликі дози гонадотропінів та статевих гормонів (андрогенів). При вторинній формі основним засобом стимулюючої терапії є гонадотропіни, в разі потреби їх поєднують з андрогенами. При первинному гіпогонадизмі з відсутністю резерву статевих клітин призначається замісна терапія андрогенами.Жінкам у більшості випадків призначається замісна гормональна терапія (ЗГТ) статевими гормонами, зазвичай, до віку фізіологічної менопаузи, а гонадотропінами – довічно. Схеми ЗГТ статевими гормонами розробляються та коригуються в індивідуальному порядку. В разі функціонального гіпогонадизму чи синдрому гіпергальмування яєчників специфічна терапія не призначається. Рекомендована корекція способу життя, раціону, нормалізація режиму праці та відпочинку, відміна оральних контрацептивів.Хірургічне втручання здійснюється при пухлинах (або при деяких хромосомних аномаліях у жінок, пов’язаних з високим ризиком злоякісних новоутворень яєчників), крипторхізмі та інших анатомічних порушеннях статевих органів. У чоловіків може проводитись фаллопластика, операція з опущення яєчка, його трансплантація або імплантація синтетичного ендопротезу. Деякі операції дозволяють відновити продукцію гормонів, інші не відміняють необхідності гормональної терапії.Додатково до ЗГТ може проводитись комплексна підтримуюча терапія, схема якої розробляється з урахуванням загального стану пацієнта.

Особливості лікування гіпогонадизму стовбуровими клітинами в клініці GOOD CELLS

Підвищити ефективність традиційного лікування гіпогонадизму дозволяє клітинна терапія. Спеціалісти клініки GOOD CELLS рекомендують її пацієнтам від 18 років, особливо тим, у кого діагностовано вторинний гіпогонадизм. При первинному гіпогонадизмі терапія стовбуровими клітинами може використовуватись як допоміжна. Для лікування гіпогонадизму використовуються різні типи стовбурових клітин – мезенхімальні з жирової тканини та пупкового канатика, а також мультипотентні – похідні нервового гребеня. Вони здатні: покращувати нейроендокринну активність відділів головного мозку (гіпоталамо-гіпофізарної системи); позитивно впливати на функціонування периферичних залоз внутрішньої секреції;● підвищувати чутливість рецепторів до гормонів.Це сприяє нормалізації гормонального балансу, усуненню чи полегшенню проявів гіпогонадизму, в тому числі корекції розладів в інтимній сфері.При зверненні в клініку спочатку поводиться консультація та комплексне обстеження, за результатами яких оцінюється доцільність застосування терапії стовбуровими клітинами та розробляється індивідуальна схема лікування гіпогонадизму.

Зв'язок

Контакти

Ми дружні та відкриті — контактуйте з нами легко.

Адреса

Клініка і лабораторія GOOD CELLS03115, Україна, м. Київ, вул. Івана Крамського, 9

Телефон

+38 (067) 242 82 22