Що таке синдром порожнього носа та які способи лікування існують?

E. Kern та M. Stenkvist у 1994 році, вперше ввели термін "синдром порожнього носа" (СПН) у лікарську практику після обстеження пацієнтів, що пройшли конхотомію. Сьогодні СПН ми все ще зустрічаємо найчастіше, як наслідок радикальних ендоназальних операцій, зокрема часткового або повного видалення середніх чи нижніх носових раковин. За даними E. Moore and E. Kern (2001) серед причин вторинного атрофічного риніту та синдрому пустого носа визначаються повне (в 22% випадків) або часткове видалення (в 56%) середніх та нижніх носових раковин. В свою чергу, такі хірургічні втручання є традиційним медичним рішенням при деяких захворюваннях (хронічний риніт, гайморит, синусит, поліпи), новоутвореннях чи травмах, коли спостерігається розростання слизової оболонки носових раковин, сполучнотканинне рубцювання, що порушує нормальне носове дихання. Таким чином, СПН - це стан, що виникає в наслідок оперативного втручання в зоні носових раковин. Як результат, порушується функція продукції слизу і вологи, нагрівання та зволоження повітря під час дихання. Подальші порушення обумовлені некоректною передачею інформації про потік повітря від рецепторного апарату слизової носу до мозку, втрачається відчуття "вдоху повітря", а натомість людина відчуває задуху. Цей стан постійний і призводить до перенавантаження нервової системи. Як наслідок, розвиваються порушення сну, вегетативна дисфункція, церебрастенічний синдром.
Симптоми СПН включають: парадоксальне утруднення дихання через ніс (відсутність відчуття достатнього носового дихання при широкій порожнині носа), періодичне відчуття задухи, сухість слизової носа, утворення кірок в носі, відсутність слизу, носові кровотечі, набряк і біль в носі, головний біль, запаморочення, зниження нюху або смаку, відчуття хронічної втоми, порушення сну, денна сонливість та інше. Патогенез СПН і на сьогоднішній день є недостатньо вивченим і дискусія навколо нього продовжується в наукових колах.
Очевидно, що синоназальні прояви при СПН обумовлені зменшенням площі слизової, яка залучена до нагріву повітря і його зволоження. Так, повне видалення нижніх носових раковин може призвести до зменшення нагріву та зволоження повітря на близько 23% (Amarbir S. Gill et al., 2019). Крім того, внаслідок видалення носових раковин змінюється напрямок, швидкість і характер повітряного потоку носовими ходами, порушується чуттєва іннервація, що активує тригеміноваскулярну систему і призводить до каскаду патофізіологічних порушень.
За даними різних авторів ризик виникнення вторинного атрофічного риніту після видалення нижніх носових раковинах досягає 22%. Слід зазначити, що вірогідність розвитку вторинного атрофічного риніту та синдрому порожнього носа підвищується за наявності персистуючого хронічного риносинуситу. Крім того, інколи має місце сухий передній риніт, симптоми якого до операції могли маскуватись основним захворюванням.
Традиційна терапія СПН передбачає консервативне лікування із застосуванням зволожувальних засобів, промивання носа, інгаляцій, медикаментозну корекцію та хірургічне втручання з метою реконструкції нормальної анатомії носових ходів (по можливості) або звуження широкої порожнини носа і відновлення фізіологічного потоку повітря. Однак жоден із наведених методів не призводить до повного одужання, оскільки вони не дозволяють відновити нервові закінчення і слизову оболонку носа.
Команда GOOD CELLS пропонує перспективний метод лікування СПН із застосуванням мультипотентних стовбурових клітин та інших біотехнологічних продуктів і конструктів. Оптимальна тактика лікування завжди підбирається персонально, відповідно до дефекту носових раковин та функціонального стану пацієнта. Наприклад, інтраназальне введення клітин-похідних нервового гребня, які багаті на фактори росту (в тому числі і фактор росту нервової тканини), дозволить покращити трофіку слизової оболонки носа та стимулювати відновлення нормального функціонування її рецепторного апарату. Такий підхід дозволить знизити ступінь вираженості симптомів СПН, в тому числі і нервових розладів. А от корекція анатомічного дефекту носових ходів з допомогою аутологічних трасплантацій жиру, трансплантацій аутологічних та алогенних графтів у комбінації з різними біотехнологічними продуктами (ADSCs+Acell, UC-MSCs+продукти з аутологічного жиру, HF NCSCs + продукти з аутологічного жиру+ екзосомовмістні продукти і т.д.) допомагають наблизити харакеристики параметрів потоку повітря в носових ходах до фізіологічних значень.

Кому показана клітинна терапія?

Показання:
Дане лікування показане пацієнтам віком від 18 років з діагностованим синдромом порожнього носа.
Протипоказання:
● онкологічні захворювання або їх наявність в анамнезі за останні 5 років;● вагітність;● психіатричні розлади;● алкогольна та наркотична залежність.

Як працює клітинна терапія при СПН?

Лікування СПН потребує комплекного підходу - воно має відновлювати не тільки функціональність, але й часто об'єм тканин, а також компенсувати навантаження на нервову систему пацієнта. Інтраназальне введення мультипотентних стовбурових клітин-похідних нервового гребня відновлює пошкоджену слизову оболонку носових раковин через покращення функцій епітеліальних клітин, зниження запальних реакцій.
Особливістю стовбурових клітин-похідних нервового гребня є те, що вони виділяють значно більший спектр біологічно активних речовин (факторів росту, цитокінів), ніж мезенхімальні стовбурові клітини, а тому їх вплив на слизову оболонку носа буде більш вираженим. Крім того, стовбурові клітини-похідні нервового гребня мають природню властивіть структурно та функціонально вбудовуватись у пошкоджену тканину, що дозволить покращити втраченну чутливу іннервацію.
У випадках коли необхідно також відновити сполучну тканину та морфологію пошкоджених тканин застосовуються МСК жирової тканини у вигляді інтараназальних ін'єкцій. Вони мають протизапальну дію. Таке медичне рішення покращує структуру пошкоджених тканин. Якщо є необхідність компенсувати відсутній об'єм носових пазух можуть бути застосовані біотехнологічні імпланти різного походження (аутологічний жир, кісткова крихта, кісткові чіпси), а в окремих випадках в комбінації з неорганічними компонентами.
Таким чином, терапія із застосуванням біотехнологічних продуктів покращить повноцінну роботу епітеліальних клітин слизової оболонки носа, зменшить запалення, а відповідно і набряк слизової, нормалізує чутливість рецепторної зони слизової оболонки носових раковин, що сприятиме регресу симптомів СПН.