Дякуємо!
Ми зв'яжемося з вами найближчим часом
Артроз кульшового суглоба (коксартроз) – причини, симптоми та лікування
01.02.2023
Автори:
Сулік Роман Володимирович,
лікар-координатор програм клітинної терапії, лікар вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук.
Артроз кульшового (тазостегнового) суглоба – один з найпоширеніших видів артрозу, що має власну назву – коксартроз. Артрози – загальна назва незапальних дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів, що супроводжуються поступовим незворотнім руйнуванням тканин суглобу, болем та обмеженням рухливості. Кульшові суглоби – крупні парні суглоби, утворені кулястою головкою стегнової кістки та чашеподібною вертлюжною (кульшовою) западиною тазової кістки. Вони мають кілька осей, відносно яких здійснюється рух ноги. У кульшовому суглобі здійснюються згинання та розгинання, відведення вбік та приведення, розвертання ноги у зовнішню та внутрішню сторону (супінація та пронація), а також кругові оберти. При коксартрозі як рухова, так і опорна функції ноги порушуються, на пізній стадії це захворювання призводить до інвалідізації.
Причини артрозу кульшового суглоба та його патогенез
Щоб зрозуміти причини та механізм розвитку коксартрозу, необхідно знати особливості будови суглоба. Кульшовий суглоб – рухливе зчленування стегнової та тазової кісток – заключений до капсули з кількох шарів, внутрішній шар називається синовіальною оболонкою. Вона виробляє синовіальну рідину, що живить та зволожує суглобовий хрящ, служить природним мастилом, що полегшує рухи в суглобі. Суглобові поверхні кісток вкриті пружним еластичним гіаліновим хрящем з гладенькою поверхнею, що під час рухів амортизує навантаження, зменшує тиск на кісткову тканину, запобігає безпосередньому тертю стегнової та тазової кісток одна об одну. У патогенезі коксартрозу важливу роль відіграють такі процеси:● порушується продукція синовіальної рідини, зменшується її обсяг, змінюється склад, в’язкість;● суглобовий хрящ пересихає, стає шорстким, менш еластичним, поступово витончується та розтріскується, від нього можуть відриватися шматочки;● товщина хрящового прошарку зменшується, подекуди кістка зовсім оголюється, збільшується тертя кісток. Через це рухи утруднюються, супроводжуються болем;● просвіт між суглобовими поверхнями головки стегнової кістки та вертлюжної западини (суглобова щілина) зменшується;● через збільшення навантаження суглобові поверхні кісток деформуються, у місцях найбільшого тиску відбувається ущільнення кісткової тканини з утворенням потовщень (остеосклероз). Через кісткові деформації, що створюють механічні перешкоди для руху, обмеження рухливості суглоба (контрактура) стає більш вираженим та стійким.Руйнування суглобового хряща, з якого починається артроз тазостегнового суглоба, може бути спричинене різними факторами:● вікові зміни, скорочення продукції синовіальної рідини, уповільнення процесів регенерації, природне зношення;● нерівномірний розподіл навантаження, надмірний тиск на окремі ділянки хряща внаслідок вродженої дисплазії кульшового суглоба (диспластичний коксартроз);● збільшення навантаження на кульшовий суглоб (суглоби) внаслідок різних ортопедичних порушень (викривлення хребта, плоскостопість);● травми, що можуть призвести до механічного ушкодження хряща, а також неодноразові мікротравми внаслідок систематичних ударних навантажень (у професійних спортсменів, танцюристів, людей важкої фізичної праці);● систематичні навантаження на суглоб (суглоби), що перевищують фізіологічну норму. Можуть бути наслідком ожиріння, підйому та перенесення великих вантажів на роботі, занять важкою атлетикою, пауерліфтингом тощо;● тривалий запальний процес (зазвичай, при хронічному артриті), що супроводжується порушенням нормального функціонування синовіальної оболонки, руйнуванням клітин під дією запальних цитокінів;● асептичний остеонекроз головки стегнової кістки, що є наслідком важкого порушення кровотоку, ішемії. У цьому випадку патологічні зміни починаються з підхрящової кісткової тканини, а потім поширюється на хрящову;● різноманітні системні захворювання (вторинний артроз тазостегнового суглоба розвивається як їх ускладнення);● недостатнє кровопостачання суглоба внаслідок порушень кровообігу, травм, малорухомого способу життя.Обмінні розлади, емоційні потрясіння, несприятлива екологія, накопичення вільних радикалів (окисний стрес), порушення постави і, як наслідок, порушення кровообігу в тканинах, можуть бути як пусковим механізмом, що провокує початок розвитку коксартрозу, так і додатковими факторами, що обтяжують його перебіг та призводять до більш стрімкого прогресування. Досить часто поєднується кілька факторів і неможливо визначити, який з них став основною причиною розвитку артриту кульшового суглоба.
Симптоми та стадії артрозу кульшового суглоба
Коксартроз – хронічне захворювання, що невпинно прогресує та проходить кілька стадій. Тривалість кожної стадії залежить від причин артрозу, способу життя та загального стану здоров’я, від того, коли було розпочате лікування та якими методами воно здійснюється. Стадії зазвичай визначаються за рентгенологічними ознаками.● Зменшення еластичності хряща, його витончення. Рентген може виявляти незначне звуження суглобової щілини (зазвичай воно помітне при порівнянні здорового та ураженого суглобів, якщо коксартроз односторонній).● Хрящ частково зруйнований у місцях найбільшого навантаження, суглобова щілина принаймні вдвічі вужче, ніж має бути в нормі, виявляються перші ознаки кісткових деформацій – розростання кісткової тканини по краях суглобових поверхонь (остеофіти), осередки остеосклерозу у місцях найбільшого тиску.● Хрящ зруйнований повністю або від нього залишились поодинокі фрагменти, суглобова щілина дуже вузька, контури головки стегнової кістки нерівні, вона втрачає правильну кулясту форму, вертлюжна западина стає менш глибокою та розширюється по боках.● Суглобова щілина відсутня, відбувається зростання кісток між собою, суглоб повністю втрачає рухливість. Такий стан називається анкілозом, в одних джерелах його класифікують як 4 стадію артрозу (зокрема, артрозу кульшового суглоба), в інших розглядають як самостійну патологію.Набір симптомів та їх вираженість залежить від стадії артрозу тазостегнових суглобів. Основні прояви коксартрозу:● болі в області кульшового суглоба, що згодом починають іррадіювати у стегно, коліно, пахову область. На першій стадії болі помірковані, періодичні, виникають на початку руху (стартові) та після навантаження. При прогресування коксартрозу стають все більш інтенсивними, тривалими, відчуваються навіть у стані спокою;● на ранній стадії після сну, відпочинку, перебування в одному положенні рухи спочатку утруднені, але скутість вдається подолати;● на більш пізніх стадіях обмеження рухливості суглоба стає стійким, об’єм (амплітуда) рухів значно скорочується. В першу чергу, утрудненими та обмеженими стають кругові рухи ноги у суглобі;● рухи у суглобі можуть супроводжуватись специфічними звуками, хрускотом, скрипом (крепітація);● поступово відбувається атрофія м’язів, що оточують суглоб, та сусідніх, знижується їх тонус. На пізній стадії помітне зменшення обхвату стегна та гомілки хворої кінцівки у порівнянні зі здоровою, атрофія сідничних м’язів, вкорочення ноги (у 10% випадків нога, навпаки, подовжується через повне розгинання та фіксацію у такому положенні);● змінюється хода, розвивається кульгавість, що стає все більш вираженою. Спочатку вона пов’язана з перерозподілом ваги тіла, прагненням зменшити навантаження на хвору ногу, згодом, також дається взнаки деформація кінцівки, зміна довжини через стійкі контрактури, атрофію м’язів, вкорочення сухожилок.
Діагностика артрозу тазостегнового суглоба
Діагностика артрозу кульшового суглоба починається з опитування, збору анамнезу та загального огляду пацієнта. Лікар звертає увагу на особливості постави та ходи, явища крепітації, проводить пальпацію для виявлення кісткової деформації. Вимірюються обхвати стегна, гомілки, довжина обох кінцівок (для порівняння між собою та для моніторингу динаміки захворювання в подальшому). Виконуються спеціальні тести, проби для оцінки об’єму активних та пасивних рухів, виявлення контрактур.Основним методом діагностики артрозу тазостегнового суглоба є рентгеноскопія, що дозволяє оцінити ступінь звуження суглобової щілини, виявити кісткові деформації, остеосклероз. Додатково можуть призначатися УЗД, КТ, МРТ суглоба, артроскопічне обстеження суглобової порожнини зсередини. Лабораторні аналізи проводяться, якщо є потреба диференціальної діагностики артриту й артрозу тазостегнового суглоба, діагностики основного захворювання, що могло спричинити вторинний коксартроз.
Види та методи лікування артрозу кульшового суглоба
Лікування артрозу тазостегнового суглоба може бути консервативним та оперативним. До методів консервативного лікування відносяться:● медикаментозна терапія;● внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти, що є близьким аналогом синовіальної рідини;● фізіотерапевтичні процедури;● лікувальна фізкультура, кінезотерапія;● мануальна терапія, постізометрична релаксація (ПІР), масаж;● використання ортопедичних виробів для зменшення навантаження на хворий суглоб;● регенеративна терапія – ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми (PRP), васкулярної фракції з жирової тканини (SVF), різних типів стовбурових клітин та продуктів на їх основі.
Консервативна терапія є найбільш ефективною на 1-2 стадіях, своєчасно розпочате комплексне лікування дозволяє значно уповільнити прогресування коксартрозу, а застосування прогресивних методик, таких як терапія стовбуровими клітинами чи екзосомами здатна навіть зупинити його розвиток на досить тривалий час. На пізній стадії консервативна терапія здебільшого спрямована на полегшення симптомів.
Операції на кульшовому суглобі поділяються на 2 категорії:● хірургічні (відкриті);● артроскопічні (малоінвазивні).Найбільш сучасним методом хірургічного лікування коксартрозу є ендопротезування кульшового суглоба, тобто заміна зруйнованих частин суглоба імплантатами (ендопротезами). При коксартрозі здійснюється тотальне ендопротезування, замінюються обидва компоненти, головка стегнової кістки та вертлюжна западина.
Артроскопічні операції, під час яких мікрохірургічні інструменти вводяться до порожнини суглоба через невеликі проколи м’яких тканин, доцільні на ранніх стадіях коксартрозу. Найбільш поширений різновид таких операцій – артроскопічний дебридмент, під час якого видаляються остеофіти, ушкоджені ділянки хряща, а також уламки кісткової та хрящової тканини, що потрапили до порожнини суглоба як вільні тіла та можуть спричинити його блокаду.Оперативне втручання є традиційним медичним рішенням. Але слід зважати, що таке втручання є інвазивним, і включає всі класичні ризики пов’язані з хірургією: анестезію, реабілітаційний період, ризик відторгнення та термін придатності імпланта (протезу).
Що не можна робити при артрозі тазостегнового суглоба
При артрозі кульшового суглоба не можна його перевантажувати, бігати та стрибати, піднімати та переносити речі значної ваги. Повна відсутність руху, тривале перебування у статичному положенні не менш шкідливі, бо призводять до порушення кровопостачання та живлення суглоба. Варто відмовитись від алкоголю, куріння, обмежити калорійність харчування, скинути зайву вагу, а якщо вона в нормі, не допускати набору. Не можна ігнорувати перші прояви хвороби, зволікати зі зверненням до лікаря та займатися самолікуванням, усувати симптоми без урахування причини. Лікування слід починати якомога раніше та дотримуватись усіх рекомендацій лікаря, якщо призначено тривалий курс лікування, не можна його переривати.
Хто лікує артроз кульшового суглоба
Лікування коксартрозу, як і артрозів інших суглобів, призначає та здійснює ортопед-травматолог, або артролог – лікар, що спеціалізується на захворюваннях суглобів та навколосуглобових тканин. Комплексе консервативне лікування артрозу кульшових суглобів може здійснюватися за участю спеціаліста з лікувальної фізкультури, невролога, імунолога, мануального терапевта та інших лікарів. Ендопротезування тазостегнового суглоба та інші операції здійснює хірург.
Особливості лікування артрозу тазостегнового суглоба стовбуровими клітинами
Стовбурові клітини застосовуються у лікуванні різних захворювань, але у світовій практиці найчастіше їх використовують у складі комплексної терапії артрозів. Терапія стовбуровими клітинами практично не має протипоказань та добре поєднується з іншими методами лікування.
Для лікування артрозу тазостегнового суглобу використовуються стовбурові клітини жирової тканини. Клітинний продукт може вводитись безпосередньо до порожнини хворого суглоба, а також внутрішньовенно. Спосіб введення та кількість процедур визначаються в індивідуальному порядку. Мезенхімальні стовбурові клітини:● здатні диференціюватися у клітини сполучної тканини та заміщувати втрачені клітини ушкодженого хряща;● завдяки паракринному ефекту впливають на сусідні клітини та стимулюють більш активний процес регенерації;● мають протизапальну активність, знеболюючий ефект та здатні пригнічувати аутоімунні реакції. Ця властивість особливо важлива, якщо дегенеративно-дистрофічний процес поєднується із запальним або коксартроз є складовою частиною системних захворювань аутоімунної природи;● стимулюють формування нових кровоносних судин, сприяють відновленню повноцінного кровопостачання усіх тканин суглоба, що, в свою чергу, значно покращує якість тканин суглобу та їх функціональність.Терапія стовбуровими клітинами при артрозі тазостегнового суглоба допомагає відновити його рухливість, зменшити інтенсивність больового синдрому та зовсім позбутися болю, запустити процес регенерації хрящової тканини та добитися збільшення її об’єму, товщини хрящового прошарку.
Розвиток артрозу кульшового суглобу можна призупинити
Артроз кульшового суглоба – дуже серйозне захворювання, коксартроз 3 стадії є підставою для отримання статусу особи з інвалідністю. Відновити функції кульшового суглоба на пізній стадії артрозу дозволяє тільки ендопротезування. Консервативне лікування допомагає полегшити симптоми та, якщо воно розпочате на ранній стадії, відтермінувати момент інвалідізації. Але запустити зворотній розвиток дегенеративно-дистрофічних процесів, що відбуваються при артрозі кульшового суглоба, відновити хрящ, що почав руйнуватися, неможливо. Принаймні, так вважається. Проте, досвід терапії стовбуровими клітинами доводить, що регенерація суглобового хряща – досяжна мета.
Лікування коксартрозу стовбуровими клітинами у GOOD CELLS
Звичайно, лікування стовбуровими клітинами, як і будь-яке консервативне лікування коксартрозу, є тим більш ефективним, чим раніше його розпочато. І проведення такої терапії не відміняє необхідності турбуватися про здоров’я суглобів, оберігати їх від травм, перевантаження та інших шкідливих впливів, виконувати спеціальний комплекс вправ, дотримуватись інших рекомендацій лікаря.
Методи регенеративної медицини дозволяють значно зменшити біль та покращити рухливість в суглобі. У медичному центрі GOOD CELLS використовуються мезенхімальні стовбурові клітини жирової тканини, які ефективно знімають запалення та призупиняють дегенеративні процеси в хрящовій тканині, зменшують больовий ефект. Водночас, мезенхімальні стовбурові клітини пуповини стимулюють регенерацію тканин та сприяють відновленню втраченого хряща. Також ці клітини здатні диференціюватися безпосередньо в хондроцити та заміщувати пошкоджені клітини.
Медичний центр GOOD CELLS пропонує програми лікування коксартрозу з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, поточного стану захворювання, досвіду вже застосованих методик. Ми обов’язково надаємо прогноз ефективності терапії перед прийняттям рішення про лікування за допомогою регенеративних технологій для кожного пацієнта перед початком терапії та підтримуємо зв’язок протягом 2 років після лікування.
● Зв'язок ●
Контакти
Ми дружні та відкриті — контактуйте з нами легко.
Адреса
Клініка і лабораторія GOOD CELLS03115, Україна, м. Київ, вул. Івана Крамського, 9
Телефон