Ревматоїдний артрит: що це та як його лікувати?

Ревматоїдний артрит це хронічне аутоімунне запальне захворювання сполучної тканини суглобів, насамперед, дрібних суглобів кінцівок. Часто при ревматоїдному артриті (РА), крім множинного запалення суглобів (поліартриту), відбувається ураження кровоносних судин, серця, легень та інших внутрішніх органів. Така форма захворювання класифікується як «ревматоїдний артрит з системними проявами». У суглобах відбуваються ерозивно-деструктивні процеси, що невпинно прогресують. Хронічне запалення супроводжується розростанням та потовщенням синовіальної оболонки, що утворює множинні зморшки, містить велику кількість лейкоцитів та макрофагів. У синовіальній рідині значно підвищується концентрація речовин, що продукуються при запальних процесах та провокують руйнування хрящової, кісткової тканини.
У разі відсутності лікування ревматоїдний артрит прогресує досить швидко, зазвичай протягом 10 років з моменту появи перших симптомів призводить до втрати працездатності, інвалідізації через руйнування суглобів. А тяжкі системні прояви ревматоїдного артриту є поширеною причиною передчасної смертності. Вчасно розпочате лікування дозволяє загальмувати розвиток ревматоїдного артриту, покращити якість життя, зберегти працездатність.

Причини ревматоїдного артриту

Як і інші аутоімунні розлади, ревматоїдний артрит поки є недостатньо вивченим, але роль аутоімунних реакцій у його розвитку беззаперечна. Імунна система починає розпізнавати певні різновиди білків, що продукуються організмом людини, як ворожі, чужорідні антигени, та починає виробляти аутоімунні антитіла, спрямовані проти цих білків, клітин та тканин, до складу яких вони входять. До специфічних антитіл, що виробляються при ревматоїдному артриті, відносяться ревматоїдний фактор (РФ, антитіла до гамма-глобуліну людини) та антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (анти-ЦЦП). Взаємодія цих антитіл з білками-антигенами супроводжується запальною реакцією, вивільненням значної кількості медіаторів запалення. Серед цих речовин є чимало агресивних по відношенню до тканин суглобів, здатних руйнувати хрящ та підхрящову (субхондральну) кісткову тканину, суглобову капсулу та зв’язки. Через гіперплазію синовіальної оболонки продукція агресивних медіаторів запалення збільшується, відбувається стрімка деструкція суглоба.
До факторів, що можуть спровокувати розвиток ревматоїдного артриту, відносять:● генетичну схильність;● різноманітні інфекції, зокрема, герпесвіруси, ретровіруси, вірус краснухи, мікоплазмоз;● гострі інтоксикації або тривалий вплив токсичних речовин, в тому числі пов’язаний з несприятливою екологією, шкідливими умовами праці, курінням;● несприятливі кліматичні умови – переохолодження, надмір сонячної радіації;● стреси, травми, фізичне та емоційне перенапруження;● ендокринні розлади.
Жоден з цих факторів не можна назвати причиною ревматоїдного артриту. Цілком імовірно, що захворювання є мультифакторним, тобто його викликає комбінація кількох факторів, але якоїсь конкретної, загальної для всіх хворих комбінації також не існує.Ревматоїдний артрит частіше починає розвиватися у віці 35-50 років, ювенільний ревматоїдний артрит, що вражає дітей та підлітків до 16 років, розглядають як самостійну нозологічну одиницю. У жінок РА діагностують приблизно в 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків.

Симптоми ревматоїдного артриту

Випадки різкої несподіваної маніфестації РА з симптомами, що нагадують гострий вірусний синдром, рідкісні. При типовому розвитку ревматоїдного артриту прояви з’являються та наростають поступово, протягом 6-10 років, найбільш швидке прогресування відбувається у перший рік, потім розвиток трохи уповільнюється. Розрізняють загальні, суглобові та позасуглобові прояви ревматоїдного артриту. Загальні прояви (неспецифічні симптоми запального процесу) – це нездужання, слабкість, підвищена втомлюваність, поганий апетит, можливе незначне підвищення температури.
До суглобових симптомів ревматоїдного артриту відносяться:● скутість в уражених суглобах, що спостерігається після пробудження або тривалого перебування у нерухомому положенні, тримається більше години;● ознаки запалення – болісні відчуття, припухлість, набряк м’яких тканин навколо суглобу, почервоніння, місцеве підвищення температури;● обмежена рухливість (навіть після подолання ранкової скутості повний об’єм рухів в уражених суглобах не відновлюється);● суглоби майже постійно утримується в зігнутому положенні, щоб зменшити біль, який виникає при розгинанні пальця, кінцівки через розтягування патологічно зміненої синовіальної оболонки. На початковій стадії суглоби можна розігнути, хоча цей процес супроводжується посиленням болю, згодом, виникають стійкі згинальні контрактури;● деформації суглобів, спочатку через набряки та розростання синовіальної оболонки, згодом – через контрактури. Особливо помітним є викривлення пальців рук, існує кілька різновидів суглобових деформацій, типових для ревматоїдного артриту.
Для ревматоїдного артриту характерне симетричне ураження парних суглобів. Найчастіше страждають дрібні суглоби кистей та стоп (крім дистальних міжфалангових), крупні суглоби кінцівок (ліктьові, плечові, гомілковостопні, колінні, кульшові), суглоби шийного відділу хребта. Якщо артритом уражені суглоби цього відділу, може розвинутись його нестабільність, до проявів якої відносяться атланто-аксіальні підвивихи.
Специфічним проявом ревматоїдного артриту, що на пізніх стадіях спостерігається у 30% пацієнтів, а протягом перших 2 років – лише у 5%, є ревматоїдні вузлики. Вони можуть бути підшкірними та вісцеральними (при ревматоїдному артриті з системними проявами). Підшкірні ревматоїдні вузлики – це рухливі ущільнення під поверхнею шкіри, що локалізуються переважно в місцях розгинання суглобів, найчастіше біля кінчика ліктя та поблизу міжфалангових суглобів пальців рук, рідше – в інших місцях. Їх розмір варіюється від 2 мм до 5 см у діаметрі, у центрі таких вузликів знаходиться некротизована тканина, яку оточує фіброзна оболонка, внутрішня структура залежить від розміру. В більшості випадків ущільнення не болять та не спричиняють дискомфорту, болісні відчуття виникають внаслідок інфікування шкіри, появи виразки. До вісцеральних вузликів відносяться легеневі, серцеві та вузлики ЦНС. Їх поява, зазвичай, не супроводжується якимись симптомами, виявити такі утворення дозволяють лише візуалізуючі методи діагностики – ехокардіограма, рентген, МРТ.
Системні прояви ревматоїдного артриту досить різноманітні, залежать від того, які органи уражені. Зокрема, можуть спостерігатися:● васкуліт (ураження малих та середніх кровоносних судин у шкірі та підшкірній клітковині), часто з утворенням виразок нижніх кінцівок;● ознаки запалення серцевих оболонок (перикардиту, міокардиту);● задишка, кашель, хрипи та інші ознаки фіброзного чи інфільтративного ураження легень;● ознаки офтальмологічних проблем – потовщення склери, запалення епісклеральної тканини.

Діагностика ревматоїдного артриту

Діагностика ревматоїдного артриту здійснюється на підставі особливостей клінічної картини, результатів лабораторних аналізів та рентгенографії.
Пацієнтам, у яких під час огляду виявлено симетричний поліартрит (основний клінічний прояв ревматоїдного артриту), призначається комплекс додаткових обстежень для диференціальної діагностики, виключення інших захворювань, що можуть спричинити двостороннє запалення множинних суглобів (зокрема, гепатиту С).
Аналізи при ревматоїдному артриті включають у себе дослідження крові на специфічні антитіла та загальні маркери запалення:● ревматоїдний фактор;● анти-ЦЦП;● ШОЕ;● С-реактивний білок.Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою проводиться для виявлення можливих ускладнень. При вираженому набряку суглобів для диференціальної діагностики РА та артритів іншої природи (інфекційної, метаболічної) може призначатися аналіз синовіальної рідини.
Рентгенографію виконують на будь-якій стадії для виявлення (за наявності) та подальшого відстеження динаміки ерозивно-деструктивних змін. Для виявлення ранніх ознак запалення та ерозії на початковій стадії захворювання може додатково призначатися МРТ, що є більш високочутливим методом діагностики, в окремих випадках – УЗД суглобів.