Екзосоми з мезенхімальних стовбурових клітин: переваги та недоліки

Раніше ми вже розповідали що таке екзосоми, та які є перспективи їх застосування в медицині. У цій статті поговоримо про екзосоми із мезенхімальних стовбурових клітин (МСК). Які їх переваги та недоліки? Для боротьби з якими захворюванням застосовуються екзосоми? Читайте нижче у статті.

Мезенхімальні стовбурові клітини — це мультипотентні стовбурові клітини дорослого організму, що можуть давати початок різним типам клітин сполучної тканини. Тобто така стовбурова клітина може перетворюватися на диференційовані клітини кісток, хрящів, шкіри, внутрішніх органів та судин. Регенерація організму працює завдяки стовбуровим клітинам. Саме МСК є тим типом стовбурових клітин, що найбільш часто застосовується в клітинній терапії різних захворювань. Їх можна отримати з різних джерел, таких як кістковий мозок, жирова тканина, плацента, пуповина та ін. Про програми лікування різних захворювань за допомогою МСК можна прочитати тут. Терапевтичний ефект МСК реалізується двома основними шляхами: 1. Прямий — заміщення ушкоджених клітин трансплантованими МСК.2. Опосередкований або паракринний — секреція великого різноманіття біологічно активних речовин МСК після трансплантації, таких як фактори росту, цитокіни, гормони та позаклітинних везикул, в тому числі й екзосом.
Домінує серед них другий шлях. Багато сучасних досліджень показують, що екзосоми, отримані зі стовбурових клітин, мають подібні функції з батьківськими клітинами. Вміст екзосом отриманих від МСК досить варіює та залежить від тканинного джерела МСК. Ідентифіковано більше ніж 150 різних міРНК та більш ніж 850 унікальних білків в екзосомах МСК.
Саме тому регенеративна медицина не обмежується застосуванням тільки клітин. Відновлення організму можуть забезпечувати й екзосоми самостійно.

Екзосоми з МСК мають широкий терапевтичний потенціал.Сьогодні проходить ряд доклінічних та клінічних досліджень для визначення ефективності екзосом в лікуванні таких захворювань:
● жирова дистрофія печінки;● вірусний гепатит;● остеопороз;● остеоартрит;● гостра ниркова недостатність;● хронічна ниркова недостатність;● серцево-судинні захворювання (ССЗ);● хвороба Альцгеймера;● хвороба Паркінсона.
Також, досить перспективним є визначення концентрації та складу екзосом як діагностичних маркерів, використання екзосом для загоєння ран та як допоміжного засобу для лікування гострого дистрес синдрому легень при COVID-19. Але найпоширенішими галузями застосування екзосом на сьогодні є трихологія, косметологія та дерматологія.

Екзосоми — це, по суті, лише транспорт для корисних речовин. Крім того, доклінічні дослідження показують відсутність токсичного впливу екзосом на печінку та нирки при системному введені. Відсутність імунної відповіді на введення екзосом дозволяє масштабувати їх виробництво з донорських стовбурових клітин у великих кількостях. Екзосоми можна поєднувати з нещодавно розробленими біотехнологічними конструкціями чи методами та використовувати як частинки-носії. Вони можуть бути розроблені для специфічної доставки речовин у певні типи клітин та тканин.

Усі ці характеристики роблять екзосоми ідеальним природним матеріалом для розвитку наномедицини. Нині дослідження та застосування екзосом у медицині породжує новий напрямок в регенеративній медицині, який можна назвати «безклітинна терапія (cell-free therapy)» чи «клітинна терапія нового покоління (next-generation cell therapy)».